Пане Миколо, як відомо, музеї Росїї поповнюються артефактами з кримських музеїв. Чи зможе Україна, коли настане час, довести, що вони належать нашій державі? Чи ми втратимо ці культурні цінності назавжди?
Я поділяю вашу тривогу, оскільки ми переймаємося долею цих культурних цінностей, деякі з яких ми очевидно втратили назавжди, втрачаємо вже зараз. Адже Крим – це надзвичайно багата земля, це колиска кількох різних культур, це домівка кількох цивілізацій упродовж століть і тисячоліть…
Ми зараз з тривогою спостерігаємо переміщення багатьох культурних цінностей за межі Криму.
Чи є у нас можливості, важелі колись довести, що це належить Україні…
Що стосується предметів музейного фонду або елементів частин пам’яток так званої нерухомої культурної спадщини, то вони належним чином задокументовані. Очевидно, що буде багато праці на роки, але доводити будемо аж до останнього музейного експоната. Ми не повинні допустити втрати. Що ж стосується незаконних, не тільки відповідно до українського законодавства, а й відповідно до міжнародних норм, археологічних «досліджень», то дуже важко буде доводити їхню прив’язаність до кримської землі.
Як правило, кожен артефакт, який потрапляє в руки чорних археологів, втрачає зв’язок, пуповину з тією епохою і з тією територією, на якій він знайдений. Вилу чений непрофесійно з культурного шару, він просто стає предметом старовини, і його датування, і, так би мовити, атрибуція, прописка бувають дуже приблизні. Тим самим збіднюється наша культурна спадщина. Очевидно, що подібне збагачення, навіть якщо це потім осідає у державних колекціях інших країн, то воно не є аж надто великим збагаченням. Краще для науки, для наступних поколінь, коли експонат чітко проходить атрибуцію, так би мовити, прив’язку до конкретного географічного місця.
Ми зараз зачепили тему археологічних розкопок. Ми знаємо, що зараз там працюють російські наукові групи, звісно, що там, як завжди, працюють і чорні археологи – це завжди було проблемою Криму. Зараз навряд чи хто зможе сказати, наскільки збільшилася кількість цих груп чорних археологів. Чи ви відслідковуєте, що відбувається на ринку, де продають ці археологічні знахідки?
Експерти, які знають ринок, зокрема, люди, які вміють знайти інформацію про явища на чорному ринку, сигналізують, що за останні два роки, останні місяці побільшало пам’яток з Криму. Зокрема, це пам’ятки і скіфські, і з Готії, і з Боспорського царства. Звичайно, є і з античних та пізніших епох, включно з уже близькими до нас речами із Середньовіччя, – це дуже тривожна тенденція. Це означає, що існують всілякі нелегальні перетини кордонів, порушено ж цілісність нашого державного кордону, і ця територія не контролюється Україною, тому цей незаконний трафік відбувається тепер через інші, можливо, канали, і, насамперед, через територію Російської Федерації.
Що наразі відбувається навколо повернення до України «Скіфського золота»?
Експонати були належним чином оформлені до вивезення за межі України для експонування в музеї ім. Алларда Пірсона в Нідерландах. Давалися державні гарантії, здійснювалися необхідні процедури страхування, бралися зобов’язання, зокрема, приймаючою стороною щодо повернення їх в Україну. Я вважаю, що у цьому питанні ми маємо керуватися українським законодавством, яке відповідає в цій частині і міжнародним актам, що предмети музейного фонду, я процитую частину другу ст. 15 Закону України «Про музеї та музейну справу»: «Музейні предмети музейного фонду України є культурними цінностями, що постійно зберігаються на території України та за її межа ми або згідно з міжнародними договорами підлягають поверненню в Україну». Але тут є ще один цікавий момент: в останній частині цієї статті… «музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання державної частини музейного фонду України закріплюються за музеями на праві оперативного управління», тобто весь музейний фонд є національним багатством, невід’ємною складовою культурної спадщини України. Будь-які спекуляції, що на це мають виключні повноваження адміністратори «нової кримської» влади, не витримують жодної критики. Тому, як я вже говорив, ця культурна спадщина буде повернена на територію України.
Якщо про музейні цінності та культурну спадщину, що входить до списку ЮНЕСКО, іноді говорять, то про бібліотечні та архівні фонди інформації практично немає. Чи є у вас інформація про цей ще один потужний пласт спадщини? Що змінилося у цій сфері?
Звичайно, є цінні раритети, унікальні стародруки у багатьох бібліотеках Криму, є цінні видання, які одинично представлені, і їхня втрата та переміщення, як на мене, може називатися тільки одним словом – крадіжка. Але з архівами ще складніше, адже в архівах упродовж десятиліть, століть накопичувалися матеріали, котрі пов’язані і з великою історією, з актами державних установ чи місцевих органів влади, і з кожним громадянином зокрема. Це, так би мовити, мі- кроісторія – родинні історії, метрики, всілякі акти цивільно-правового характеру. Тому будь-яке вилучення означатиме непоправну втрату історичної пам’яті.
Я боюся, що в кожному районному центрі Кримського півострова можуть відбуватися ось такі чистки, крадіжки – це дуже сумно.
До слова, на території АР Крим знаходиться 12 тисяч памяток, з них понад 2 тисячі – памятки археології, історії, містобудування, монументального мистецтва в межах міста Севастополя – це великий масив української куоьтурної спадщини, який зараз недоступний вітчизняним науковцям та державі та перебуває під загрозою знищення.
ОЛЕКСАНДРА НЕЗВАННА, «Кримська світлиця»
Фото commons.wikimedia.org
На фото: Керч, Археологічний комплекс «Стародавнє місто Тіріта» ; Пританей Пантікапею, II століття до н. е. (Керч); М. Яковина
Джерело: cultua.media
No Comments