Меню
Категоріі
Як позбутися російських матюків
27/10/2016 Новини

Українська письменниця Ліна Костенко якось висловилася: «Прийшли биндюжники від Слова і потопили мову в матюках». Як українцям позбутися відверто російських матів? Звідки до нас прийшла ця «культура» грубої нецензурної лайки, та як вона віддаляє нас від справжньої українськості, у матеріалі «Вголосу».

У промові до свого 80-літнього ювілею Ліна Костенко наголошувала: «Коли тебе за радянської влади підозрюють у націоналізмі, ти не маєш свободи, ти виборюєш кожну ту строфу, а потім приходить свобода, Незалежна Україна, і ти, не маючи де перевести подих, знову опиняєшся в бозна-якому становищі. Народниця, розумієте?! Але ж то я розумію флюїди, оці паскудні флюїди у суспільстві! І я вирішила, по-скільки пішов такий мат-перемат, збагатили українську мову російськими матюками… Так треба ж теж це з розумом робити. Росіяни, між іншим, мають цілу «теорію», вони роблять цілі наукові дослідження «Что такое русская «феня»?” або «Русский мат» Ахмaтової (це наукова дисертація, вона була десь в спецсховках, і правильно роблять, вони дбають про свою мову). У нас же це все перехопили: молодь непідготовлена – заматюкалась. Як я могла на це дивитися? Для них – це був вияв свободи», – писала про це Ліна Костенко.

У 2008 році доктор філологічних наук, професор Леся Ставицька видає словник «Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників. Обсценізми, евфемізми, сексуалізми».  Професор стверджує: «Мат в Україні ніколи не був публічний такою мірою, як, скажімо, у Росії. У тій країні ця лексика фіксується з кінця ХІХ століття. Там був такий словник: “Словарь Еблематико-энциклопедический татарских матерных слов и фраз”. З цієї назви, до речі й пішов міф, що нецензурні фрази начебто татарського чи монгольського походження. Татарськими їх назвали не тому, що вони походять з татарської мови. Слово “татарський” означало ще “чужий”, “ворожий”, “невластивий”… Насправді ця лексика йде ще з язичницьких часів».

Також вона пояснює, що у коломийках на Західній Україні назви чоловічого й жіночого статевого органу фігурують частіше, ніж, скажімо, у центральній Україні, де вплив Росії був більший… Ця лексика була там з праслов’янських часів. Тим, хто виступає проти лайки загалом, Леся Ставицька пояснює: «За нецензурною лексикою стоять глибинні філософські категорії. Завжди буде в людському мозку закладена агресія як така. Людина агресивна за своєю природою. Її завжди щось не задовольнятиме в цьому світі, щось шокуватиме. Тією чи іншою мірою життя буде несправедливе до неї, чи їй здаватиметься, що воно несправедливе. Вона вийшла в діловому костюмі на зустріч, і її з ніг до голови оббризкала машина. Можна уявити її стан. Спонтанно може вирватися лайливе слово щодо того водія… Чи стан людини, у якої програла улюблена футбольна команда. Яка буде реакція – залежить від самої людини». На запитання, як можна викорінити лайку, професор відповідає: « Для чого ставити таке завдання, яке не можна об’єктивно й перфектно виконати. Зменшити потік лайки можна. Давайте змінимо соціально-психологічні умови життя».

Утім «Вголос» вирішив розпитати експертів, як викорінити відверто російську лайку з нашого повсякдення, та коли і як вона взагалі взялася в українському лексиконі? Докладніше про це  — український літературознавець, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський, український письменник, громадсько-політичний діяч Володимир Яворівський, український мистецтвознавець, історик, літературознавець, професор кафедри Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого Вадим Скуратівський.

Звідки до нас узагалі прийшла ця груба нецензурщина?

М. Жулинський: Треба розуміти, чому така пошесть захопила нас, хоча в традиціях українського народу таких грубих нецензурних лайок в принципі не було.  Ясна річ, є певні народні вислови – від прокльонів і до різного роду образ, але такої грубої матірщини, яка прийшла в Україну з Росії, не було. Раніше, до колонізації України  Московією, цього не спостерігалося. Тут ще варто зважити на те, що відбулося певне мовне розкріпачення після «горбачовської перебудови» і вже за часів незалежності – коли можна було говорити більш відкрито, без страху. Ще свою доволі негативну роль зіграла наша молода література, яка раптом вирішила вносити у свої тексти нецензурні слова, вирази, лайку і так далі. Таким чином демонструючи певну розкутість мислення і свободу самовираження себе і свого героя. І це також зіграло дуже  погану роль у тому, що мат, начебто, став нормальним явищем. Але це свідчення лише низької культури і, певною мірою, падіння моральності.

В. Яворівський: Найбрудніша лайка, яку вживають українці, прийшла до нас з малоросійської. А до російської усе це прийшло від Золотої Орди, від татарщини. Я проти того, щоб казати, що ці страшні матюки вигойдали північні племена, бо це справді було принесено Золотою Ордою, під якою Росія була кілька століть. І звісна річ, воно прижилося. Ці матюки властиві саме турецько-татарським, мусульманським впливам. Безперечно, це все те, що всмоктала українська мова і український люд, у першу чергу простолюд. А всмоктали вони, ясна річ, найгірше.

В. Скуратівський: Узагалі-то колись в Україні цього не було, зокрема у литовсько-польський та пізніші часи. Все почалося з солдатчини, коли молодого чоловіка забирали до армії, а там розмовляли тільки на цьому жаргоні, починаючи від Кутузова – майстра лайки, завершуючи простим солдатом. І коли той повертався додому, то користувався відповідними словесними побудовами, а слід за ним цього навчалися усі довкола. На повну силу це все розгорнулося наприкінці ХІХ поч. ХХ ст,  а потім Перша і Друга світові війни остаточно утвердили молодих людей в напрямі цієї словесності. Слід за цим десь, як не дивно, після «відлиги» з’явився дурнуватий інтелігентський стиль повторювати цю словесність у своєму колі. Це було своєрідною опозицією до офіційної культури, яка була зовні пуританською. А потім все це розгорнулося на повну силу. Я спілкувався з інтелігенцією з Москви, Санкт-Петербурга, Києва чи Харкова – і усюди це було прийнято, хоч і виглядає доволі гидко.

Західна культура була доволі пуританською, зрозуміло, що був певний жаргон. Стендаль так говорив про погану погоду: «Погода така погана, що її можна вилаяти тільки російською мовою». Проходить певний час і, зрештою, на превеликий жаль, з їх  офіційної культури зникають лінгвістичні бар’єри. Значною мірою винен голлівудський кінематограф кінця 60-х поч.70-х років минулого століття, часів молодіжної революції, коли цей жаргон увійшов на повну силу. Захід, як не дивно, охоче позичав ту саму лайку у Росії.

Як нам позбутися російських матів?

М. Жулинський: З цим явищем можна боротися лише шляхом загального піднесення культури суспільства. Іншого шляху немає. Я думаю, що тут потрібна певна політика виховання культурного спілкування серед людей, навіть громадського засудження щодо вживання подібних слів: матірщини, нецензурщини, вульгарних висловів тощо. Шляхом заборони чи декретів це неможливо зробити. Тільки завдяки піднесенню загальної культури нашого населення. Передусім потрібно вимагати певної культури спілкування на роботі, в товаристві, не можна проходити повз такі явище, бо це може зіграти негативну роль, якщо ми самі будемо байдужими до такої вульгаризації нашого спілкування.

В. Яворівський: Варто взагалі витісняти з нашого вжитку російську мову. Я не проти існування її, як такої, хоча вона набагато молодша за українську, але російська загалом має зникати з нашого повсякденного вжитку.  Цього треба позбуватися так само, як і агресивного впливу російськомовного середовища на українське.

В. Скуратівський: Крім етично-лінгвістичної мовної пропаганди, я не бачу інших способів, як цього позбутися. Що треба робити для того, щоб все це зникло? Давайте пригадаємо, що говорив Максим Горький з приводу цієї лайки. Він казав прямо: «Ругань недоступная понятию скотов извергающихся». От і треба пояснювати все це і нашим сучасникам.

Треба робити все для того, щоб був цензурований наш телеекран і не лише клацанням у випадку відповідної лексики у фільмах, а щоб цього взагалі не було. А молоді треба пояснювати це ще зі шкільної парти, іншого виходу я не бачу.

Чи могла б заміна російських матів на українські відповідники сприяти швидшій українізації?

М. Жулинський: Я не сприймаю будь-якої лайки, тому вважаю, що цього й не варто робити. Була прекрасна традиція української інтелігенції, еліти, яка демонструвала систему ввічливого спілкування, яке аж ніяк не передбачає залучення до лексикону різного  типу вульгарних виразів і слів. І цілком можливо це все виховувати, але потрібно починати з дитсадку, школи.  Треба вчити культури спілкування. Це важливий елемент формування особистості  і, думаю, цього можна легко досягати, якщо починати з сім’ї, з навчальних закладів. Тому що це природно для людини – спілкуватися культурно і з повагою до співбесідника. Якщо ми навіть російські мати почнемо замінювати на українські відповідники, не думаю, що це може принести якийсь позитивний результат.

В. Яворівський: Нам ніякі матюки не потрібні і українські теж. Принаймні, якщо комусь кортить лайнутися, то є наші давні українські лайки, які не є аж такими брудними, наприклад « а щоб у тебе задниця по шву лопнула», чи, скажімо,  «насерматері», що часто використовується у селах. Час від часу мовознавці також пропонують замінювати брудну лайку на більш українські відповідники, але я думаю, що наступним етапом буде зробити так, щоб у нас взагалі не було нецензурщини.

Джерело: vgolos.com.ua

Залишити відповідь

Ви маєте бути ви увійшли щоб залишити коментар.

* *