Як Павло Чубинський створював легендарний вірш, що став гімном України

18/02/2019

За фахом він був юристом, а за покликанням – народознавцем. Він любив свій народ, допомагав йому в складні часи, розмовляв з ним рідною мовою, яка була заборонена в офіційному користуванні. Вивчав народні традиції, звичаї, культуру і вірив у його щасливе майбутнє. Про це він написав в своєму знаменитому вірші “Ще не вмерла Україна”, який згодом став гімном незалежної Української держави.

Автор слів Гімну України Павло Чубинський був людиною обдарованою і високоосвіченою. Він відзначився в багатьох галузях науки і суспільного життя. Був етнографом і фольклористом, юристом і журналістом, економістом і статистом, істориком і географом, поетом і громадським діячем.

“Павло Чубинський – це знакова постать в українському національному ренесансі 60-х років ХІХ століття. Він відкрив велику дорогу в етнологію – свій великий шлях в цю науку народознавства”, – розповідає доктор історичних наук, професор Михайло Журба.

Народився Павло Чубинський у січні 1839 року на хуторі в межах нинішнього містаБорисполя. Походив він із старовинного українського козацького роду.

Після закінчення київської гімназії Павло Чубинський вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. В студентські роки він брав активну участь в діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу “Основа”. Знайомство і спілкування з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим, Пантелеймоном Кулішем та іншими діячами українського визвольного руху, ще більше зміцнили його національно-патріотичні почуття. В 1861 році, після закінчення університету, Павло Платонович повернувся в Україну і брав участь в київській “Громаді” – організації української інтелігенції, яка займалася культурною і просвітницькою діяльністю.

“Він став дипломованим юристом у 22 роки. А потім повернувся в Україну. І тут, в цьому буремному житті суспільство жило в очікуванні змін. Радикальна молодь, інтелектуальна еліта чекали реформ. Назрівало польське повстання, яке вибухнуло в 1863 році. І в цих умовах зрозуміло, що царський уряд уважно стежив за тими, кого називали українофілами”, – розповідає доктор історичних наук, професор Михайло Журба.

Восени 1862 року в Києві Павло Чубинський пише свій доленосний вірш “Ще не вмерла Україна”.

За деякими версіями, поява цього вірша і стала причиною арешту Чубинського. Нібито за ініціативою шефа жандармів князя Долгорукова за “шкідливий вплив на уми простолюдинів” його відправили на заслання на сім років в Архангельську губернію. За іншою версією, причиною покарання Чубинського стала юридична допомога селянам в оформленні прав на землю після скасування кріпосного права.

На засланні, працюючи на різних чиновницьких посадах, Чубинський береться за свою улюблену справу. Вивчає побут і традиції місцевого населення, бере участь в експедиціях з дослідження полярної Російської Півночі, обстежує Печорський край, займається журналістикою.

Навесні 1869 року Павло Чубинський повертається з заслання до Петербургу. За участь в історико-статистичному вивченні Російської Півночі він був нагороджений срібною медаллю Російського географічного товариства. Так несподівано колишній політичний засланець стає авторитетним етнографом.

В 1879 році Павло Чубинський тяжко захворів, і до кінця життя був прикутий до ліжка. Серце великого українського патріота зупинилося на початку 1884 року. Але його вірш “Ще не вмерла Україна” був приречений на безсмертя. За рік після написання він був надрукований у львівському журналі “Мета”. Отримавши поширення на Західній Україні, вірш потрапив до священика, композитора і хорового диригента Михайла Вербицького. Захоплений віршем Чубинського, він написав музику до нього.

Зі словами цієї пісні йшли на смерть Герої Крут. В січні 1918 року, після проголошення незалежності України, вона стала державним Гімном. В Радянському Союзі прізвище Чубинського замовчувалось, а його вірш вважався буржуазно-націоналістичним.

“Інколи цей гімн розглядають як націоналістичний. Треба уважно прочитати його рядки. Там навіть є слова про те, що треба об’єднуватись всім слов’янам. Це визвольний гімн за своєю суттю, і в той же час – літературно блискучий. Епічний справжній шедевр”, – говорить Михайло Журба.

Джерело: uatv.ua

No Comments

Залишити відповідь