В’ячеслав Кириленко: Добре, що питання квот всіх зачепило

02/06/2016

У квітні після зміни складу уряду В’ячеслав Кириленко з віце-прем’єр–міністра культури став просто віце-прем’єром з гуманітарних питань.

Відставки Кириленка з посади міністра культури неодноразово вимагали різні групи культурних діячів, при цьому сам міністр заявляв, що стосовно нього ведуть планомірну кампанію “антипатріоти”.

У підсумку міністерське крісло зайняв Євген Нищук, який вже очолював Мінкульт з лютого по грудень 2014-го, а Кириленкові доручили займатися гуманітарними питаннями.

Утім, практично відразу після рокіровки він встиг розкритикувати Нищука за те, що останній вирішив звільнити свого заступника з євроінтеграції Андрія Вітренка. Тоді ж заговорили про те, що Кириленко продовжує впливати на політику нового Мінкульту.

Ми зустрічаємося з гуманітарним віце-прем’єром в його кабінеті на шостому поверсі будівлі Кабміну.

У кімнаті немає нічого особливого: стандартні дерев’яні панелі, пара шкіряних крісел, жодних картин і фотографій на стінах та ідеальний порядок на столі – усе виглядає так, ніби основна робота віце-прем’єра відбувається десь в іншому місці.

Кабінет, до речі, для Кириленка не новий: будучи міністром культури в 2015-2016 роках, міністром праці і соцполітики в 2005-му і гуманітарним віце-прем’єром у 2006-му, він теж працював тут.

За півтора роки роботи в Мінкульті Кириленко встиг ініціювати ряд “заборонних” і регулятивних законопроектів: заборона телетрансляції фільмів і серіалів російського виробництва, випущених після 1 січня 2014 року; “чорний список” російських артистів, яким заборонено в’їзд в Україну; квоти на україномовну музику на радіо і регулювання імпорту книг з Росії.

ДЛЯ МЕНЕ ТЕПЕРІШНІЙ МІНІСТР КУЛЬТУРИ НЕ Є КЛЮЧОВИМ ПОДРАЗНИКОМ

– Ви були міністром культури, зараз ви віце-прем’єр з гуманітарних питань. Які перед вами стоять завдання? Що саме ви плануєте робити?

– Освіта, молодь, спорт та інформаційна політика.

– А культура?

– Культура в координації іншого віце-прем’єра.

– Тобто ви від цього взагалі відсторонилися?

– Так.

– Чому? Це ваше рішення чи це вирішували колективно?

– Я думаю, що це швидше рішення президента або прем’єр-міністра Гройсмана як мінімум, щоб дати можливість новому міністру культури спокійно працювати.

– Але між вами був конфлікт, щойно він обійняв свою посаду.

– Ні, не було конфлікту. Була коротка дискусія щодо позиції заступника міністра з питань євроінтеграції.

– Чому ви вирішили, що це треба з’ясовувати публічно?

– Я не вирішив. Просто всі засідання Кабміну відбуваються публічно. Журналісти на це звернули увагу, і все. А все, що оголошується на засіданні уряду, потрапляє в публічну площину.

Для мене теперішній міністр культури не є ключовим подразником. Якщо хтось думає, що я маю своїм основним завданням дискусію з ним, то це помилка. Хай працює, хай хоч щось зробить – заважати йому не треба.

“Для мене теперішній міністр культури не є ключовим подразником”, – Вячеслав Кириленко про Евгена Нищук. Фото Константин Стрелец

– Ви з ним зараз спілкуєтесь?

– А як же, ми усі працюємо в одному уряді. Спілкуємось по роботі.

– Але не по культурі.

– Якщо це дотично, то й по культурі. Наприклад, “Євробаченням” будемо займатися. Оргкомітет очолить, мабуть, прем’єр-міністр. Це справа на перетині багатьох сфер і напрямів.

– Ви назвали у вашому підпорядкуванні освіту, молодь і спорт. Що мається на увазі? Що ви плануєте з цим робити? Проводити якісь реформи? Якщо так, то які саме?

– Освіта – дуже важлива сфера, і зараз є дуже професійний міністр пані Лілія Гриневич. Але реформи в освіті тільки розпочалися, є лише закон “Про вищу освіту“, який відсотків на 70 не імплементований.

Є новий закон “Про наукову та науково-технічну діяльність”, який взагалі ще не імплементований.

На черзі у парламенті ухвалення законів про освіту – середню, дошкільну і професійно-технічну освіту. Усі ці ланки потребують суттєвого оновлення.

Я буду займатися координацією цих реформ у тісній взаємодії з міністром освіти і науки. Думаю, це буде публічно цікаво і важливо, тому що торкається, за офіційними підрахунками, 9 мільйонів людей, які або навчаються, або навчають в різних сферах освіти.

– А як щодо спорту й молоді?

– Якщо про спорт, то цього року це Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро – а це подія не тільки спортивна, а й політична. Тобто країна повинна забезпечити фінансування, добрі умови для спортсменів, інфраструктурні можливості для них і таке інше. Є урядовий оргкомітет, який займається цими питаннями.

Але, крім спорту та високих досягнень, у нас провисає інша тема – дитячий спорт, масовий спорт і фізкультура.

Зараз ці питання не перебувають у центрі уваги, тому що турбують інші питання – соціальні, політичні тощо.

Але їх все одно треба пильнувати, тому що нове покоління має відчувати такий напрямок роботи з боку країни загалом, що це важливо.

 Кириленко обіцяє, що його реформи торкнуться 9 мільйонів людей, які або навчаються, або навчають в різних сферах освіти. Фото зі сторінки Міністерства культури у Facebook

ЗАРАЗ ТІЛЬКИ КІНО ТА КНИГИ МАЮТЬ В КУЛЬТУРНОМУ ПРОДУКТІ ПОДАТКОВІ ПРЕФЕРЕНЦІЇ

– Ви багато говорите про “національний культурний продукт”. Що це таке?

– 7 років тому був такий законопроект – я був його співавтором. Ми його ухвалили в першому читанні. А в другому читанні він не пройшов. Потім відбулися вибори, Янукович тощо.

Тому в законодавчому плані поняття національного культурного продукту взагалі ніяк не врегульовано. Згадка про нього є в базовому законі про культуру, що національний культурний продукт повинен діставати преференції з боку держави. Але які саме і який продукт, так і не визначено.

Це, до речі, одне з ключових питань, тому що на культуру бюджетних грошей ніколи не вистачатиме. Ніколи. Відповідно, додаткові кошти треба шукати або через податкові преференції, спеціальний економічний режим, або через суттєві послаблення для меценатів.

Відповідно, я в своїй діяльності завжди йшов функціональним шляхом. Ми брали якісь окремі напрямки і надавали цим напрямкам преференції. Так було свого часу зроблено спільними зусиллями щодо кіно, але це були податкові преференції.

Зараз, завдяки в тому числі і моїм зусиллям, але насамперед зусиллям кіношників, телевізійників, депутатів, у першому читанні проголосований закон “Про державну підтримку кінематографії в Україні”. Там режим економічних преференцій дуже істотний – і для наших виробників, і для іноземних, які приїздять сюди знімати великі проекти.

Те саме було залишено для книжок. Зараз тільки кіно та книги мають в культурному продукті податкові преференції.

Ще може бути політика протекціонізму, яка базується на деяких регуляторних речах. Наприклад, квоти, які по-різному оцінюються, або подібні до них механізми.

А базового ж закону все одно немає, і мені складно сказати, чи він буде, хоча треба було б. Але навколо нього завжди спалахують політичні дискусії, тому це завжди було складно.

Я думаю, що ми також обов’язково повинні вийти на добрий закон “Про меценатство”. Щоб люди, які хочуть вкладати в культуру, отримали податкові послаблення. Не номінальні, як зараз, коли 4% вони можуть скеровувати на підтримку культури, а значно більше.

Кириленко переконаний, що має бути політика протекціонізму, яка базується на деяких регуляторних речах. Фото зі сторінки Міністерства культури у Facebook

– Якщо говорити про квоти, то людина, яка знімає або хоче знімати кіно в Україні, мусить завжди тримати в голові, що 80% мови в його фільмі має становити українська.

Для кіношників, особливо для тих, які знімають документальне кіно, це просто неможливо, тому що є таке поняття, як жива мова, тобто герої спілкуються тією мовою, якою вони спілкуються в житті.

Вони не зможуть отримати фінансування від держави, якщо у них така ситуація?

– Мова йде в цій частині понад усе про ігрове кіно. А для документального, хроніки і тому подібного можна зробити окремі мовні режими.

– Так можна зробити чи це буде зроблено?

– Це ж від депутатів залежить. Ця редакція перебуває в другому читанні в комітеті ВР з питань культури і духовності. Як себе поведуть депутати і як вони проголосують – невідомо. Але, безумовно, якийсь мовний параметр буде збережено.

– Навіщо взагалі виставляти мовні рамки? Людина ж може говорити необов’язково російською, а, наприклад, англійською.

– Може, але це не 100%, а менше. Може, це буде менше 80%, може, більше – я ж не знаю, я не член парламенту.

Думаю, буде дискусія щодо цієї статті, як і щодо багатьох інших. Там економічних питань маса, питань авторського права…

А мова – це одна із норм, довкола якої відбувалися дебати. Треба, тому що це Україна, і в ній українська мова, вона державна, її треба захищати, підтримувати ідентичність.

В тому числі й на державному рівні. Це всі країни роблять, не тільки ми.

– Питання про радіо та пісні: вони також мають бути на 35% українськими в ефірі.

– Це тривалий процес, змінюються параметри цього законопроекту. Зараз чинна норма закону – 50% вітчизняного продукту на тиждень. Коли ми вносили свій законопроект, це було 75% від цих 50% вітчизняної музики. Вийшло 37,5% україномовних пісень.

Потім спалахнула дискусія, різні точки зору, це всіх заділо. Я вважаю, що це добре, що всіх заділо.

Зараз після створення в комітеті з питань свободи слова робочої групи напрацьований більш адаптований варіант законопроекту, який передбачає 35% квоти – як у Польщі, до речі – для україномовних пісень, поетапне її запровадження протягом трьох років (25-30-35%). Але квота розподіляється протягом всієї доби мовлення, а не вночі, як, наприклад, тепер.

Кириленко про квоти: “Спалахнула дискусія, різні точки зору, це всіх заділо. Я вважаю, що це добре, що всіх заділо”. Фото зі сторінки Міністерства культури у Facebook

– Але якщо виконавці співають не українською, то шанси потрапити в ефір зменшуються.

– Ні, це перебільшення. У нас музиканти співають, хто як хоче і якою хочуть мовою.

– У тому й річ. Багато хто співає англійською.

– Припустимо, введеться квота. У перший рік вона буде “аж” 25%. Це означає, що 75% буде пісня будь-якою іншою мовою – кримськотатарською, російською, англійською, якою завгодно.

Потім 30% і 35% – все. Все одно лишиться 65% простору, який може заповнюватися нашими ж виконавцями, які співають іншими мовами. У нас же їх багато. Джамала, припустимо, – це російська, українська, кримськотатарська, англійська.

Ми просто забезпечуємо політику державного протекціонізму – це правда. Створення, по суті, функціонування ринку україномовних пісень. Але я вважаю, що для нашої країни і для теперішнього стану ринку заповнити квоту в 35% – це можна зробити дуже швидко й дуже якісно.

І те, що радіостанції ще в ході обговорення цієї ініціативи підвищили кількість україномовних пісень, лише підтверджує. Їх вже зараз значно більше. Тож свідомо всі вже готуються до того, що це неминуче.

Але це ж кон’юнктура. Сьогодні один напрямок політики, сьогодні треба їх більше ставити, завтра не треба. Я таке спостерігав в своєму політичному житті багато разів. Тому це треба закріпити законодавчо.

– Ви сказали про захист української мови. В чому саме захист, від чого захищати?

– Я не кажу про захист, я кажу про підтримку.

– Але ви говорили слово “захист”.

– Можливо. Захищати треба від тих, хто хоче її знищити.

– Хто?

– Не знаю, десь там за північним кордоном. Але я свою логіку вже коротко викладав. В Україні українська мова – це природно. Іншої країни, яка буде її підтримувати, в світі немає.

– А російська мова не природна для України?

– Вона має місце в Україні, але державна мова – українська.

– Але вона природна чи ні?

– В якому сенсі? В тому, що вона є?

– В тому, що вона також рідна для багатьох людей.

– Я думаю, що це питання сформульовано в дещо делікатний спосіб. В Україні українська мова є державною і є, за опитуванням, мовою більшості населення. Але в Україні послуговуються вільно кількома мовами, в тому числі й російською.

Кириленко: “В Україні українська мова – це природно. Іншої країни, яка буде її підтримувати, в світі немає”. Фото зі сторінки Міністерства культури у Facebook

ПОТРЕБА В ЗАКОНОДАВЧИХ ОБМЕЖЕННЯХ СТАНОМ НА СЬОГОДНІ ДУЖЕ АКТУАЛЬНА

– Ви презентували своє бачення регулювання імпорту книжок з Росії. Ті люди, які продають книжки і возять їх до України, будуть мати необхідність це якось декларувати?

– Буде створено громадську експертну раду при Держкомтелерадіо, яка реалізовуватиме дозвільний принцип. Він буде запропонований урядом на розгляд Верховній Раді, бо потрібно вносити зміни до законодавства.

Це буде стосуватися тільки книжок, які мають походження з країни-агресора, тобто з Російської Федерації.

Зараз книжки, які мають відверто підривний характер, мають вільний обіг в Україні, їх можна побачити в книжкових крамницях і на книжкових базарах особливо. Ці книжки ми буквально днями демонстрували на прес-конференції в Кабінеті міністрів.

– Які саме?

– Різні. “Проект Росія”, який базується на тому, що треба знищити Україну, наприклад. Ми ставимось до цього, припустимо, критично-іронічно, а багато хто може ставитись і ставиться як до керівництва до дій.

Особливо небезпечно, коли це має пряме поширення в прифронтовій смузі, від Харкова по дузі до Одеси. Як раз там помічено найбільшу концентрацію такої продукції.

– Хто це помітив?

– Ми спільно з видавцями працюємо.

Інша річ, що ми повинні забезпечити, щоб цей дозвільний принцип реалізовувався прийнятно. Тобто художня, наукова література, прийнятна публіцистика, і так далі – вони будуть отримувати дозволи без питань.

А ті, що і по назвах, і по авторах, і по видавництвах спеціалізуються по антиукраїнській літературі – вони, ясна річ, будуть переглядатися в першу чергу і не отримуватимуть дозволу.

На митниці вони не зможуть бути розмитнені і завезені. Зараз вони вільно завозяться, без питань. Митники не мають жодного права перешкоджати цій продукції.

Плюс – у нас, по суті, комерційне завезення здійснюється фізичними особами. Вони можуть брати 50 кг книг на вагу, вартістю до 500 євро. Десять підприємців сідають в автобус і півтонни книжок завозять. Десь у Харкові вони можуть двічі на день перетинати туди-сюди кордон, завозячи з російських міст книжки.

Нам треба, щоб путінська пропаганда, яка спричинила війну на Півдні та Сході, не мала принаймні легального поширення на території України. Тому що йде війна.

Колись територіальна цілісність України відновиться, і потреба в таких законодавчих обмеженнях, напевно, зникне. Але станом на сьогодні вона є дуже актуальна.

Кириленко: “Нам треба, щоб путінська пропаганда, яка спричинила війну на Півдні та Сході, не мала принаймні легального поширення на території України. Тому що йде війна”. Фото зі сторінки Міністерства культури у Facebook

– Але ж обсяг таких книжок доволі великий. Як ви будете відбирати?

– Річ у тім, що їх офіційно стає все менше і менше. За статистикою, за минулий рік імпорт книг з Росії зменшився в чотири рази. А фактично, якщо оцінити сегмент російської книжки на книжковому ринку України, то за оцінками Держкомтелерадіо, до 70%.

Це якраз “сіре” завезення, про яке я говорив. У валізах возять і возять…

Тому якщо ми робимо зміни до Митного кодексу і зменшимо кількість примірників, які можна завезти “по-сірому”, залишимо 10 книжок для індивідуального користування…

По офіційному завезенню імпортери будуть надавати свої заявки – які назви, які тиражі вони мають намір завезти. Експертно-громадська рада буде їх розглядати і надавати дозвіл.

– А чому зменшується?

– Тому що, очевидно, велика кількість продукції усвідомлюється вже самими російськими видавцями як неприйнятна для поширення на українському ринку. Мені так здається. За 2014 рік офіційний імпорт з Росії зменшився вдвічі, а за 2015 рік – в чотири рази.

Разом з тим все одно проблема не знімається. Тобто навіть не в контрабанді питання, тому що випадків контрабанди книг не так вже й багато. Але як раз усі гіркіни, дугіни, проханови завозяться “по-сірому”.

Хоча абсолютно “по-білому” на “Книжковий Арсенал” був завезений Дугін. Це тільки стало підтвердженням того, що проблему треба в прийнятний спосіб врегулювати, щоб відсікти потрапляння антиукраїнської літератури під час війни.

– Я днями розмовляла з Артемієм Троїцьким, музичним критиком з Росії. Він говорив: “Якщо Кобзон тут неприйнятний, то люди закидають його яйцями або просто не підуть на цей концерт. Наступного разу він просто не приїде. Те ж саме з книжками: якщо люди хочуть читати ці книжки, вони все одно будуть їх купувати. А якщо вони це не сприймають, то не будуть. Це ж така природна річ”.

Що ви думаєте з цього приводу?

– Припустимо, хочуть вони читати для себе – добре, вони попросять друзів з Москви, їм привезуть.

А я кажу про поширення, про розповсюдження офіційними суб’єктами підприємницької діяльності в Україні. Про поширення, про пропагування цінностей “Русского мира”, який зараз воює проти України чи за допомогою яких зараз воюють фізично проти України, вбивають наших військовослужбовців.

Якщо хтось приватно це читає, то, будь ласка, хай читає. А якщо хтось хоче партіями це завозити і промивати мізки, то ми повинні ставити цьому заслін. Так робить будь-яка країна в світі, яка перебуває в стані збройного конфлікту з іншою країною.

З приводу Кобзона, то я думаю, що він не приїде далі теперішньої лінії фронту, навіть якби відкрилися ці шлюзи. Якщо навіть і приїде, то на кожному місці його виступу будуть виникати сутички.

– Він просто поїде додому і більше ніколи не приїде. І це може бути більшою перемогою, ніж заборона.

– Можемо подискутувати, але я так не думаю.

Кириленко: “З приводу Кобзона, то я думаю, що він не приїде далі теперішньої лінії фронту, навіть якби відкрилися ці шлюзи. Якщо навіть і приїде, то на кожному місці його виступу будуть виникати сутички”. Фото зі сторінки Міністерства культури у Facebook

НАШІ ТЕЛЕКОМПАНІЇ ЗНІМАЮТЬ БІЛЬШЕ ВЛАСНИХ ТЕЛЕСЕРІАЛІВ. ЦЕ ОДИН З ЕФЕКТІВ

– Ви бачите якийсь ефект від заборони російського кіно, яку запровадили в грудні 2014 року?

– Я бачу, що наші телекомпанії знімають більше власних телесеріалів. Це один з ефектів.

По-друге, ефект, який значно дорожчий, ніж телесеріали власного виробництва – наші люди не дивляться всю цю маячню про “доблестных русских военных”, які з посмішкою і почуттям правоти вбивають наших або розказують, які ми неповноцінні, як це було 15 років перед тим.

Це кіно повним потоком йшло по всіх телеканалах України. Такого кіно більше немає.

Був один випадок, довкола якого виникла дискусія – “Не зарекайся”. Тому це, на мою думку, той плюс, який вже має місце.

А коли ми проведемо закон про держпідтримку кінематографії – уперше за всі роки телекіно з’явиться можливість надавати підтримку телесеріалам з держбюджету. Зараз такого немає – тільки велике кіно може отримувати бюджетні кошти.

Причому ми збільшуємо державну підтримку з 50 до, здається, 80%, а 20% може шукати продюсер чи телеканал. Думаю, для телеканалів це велике послаблення.

– Ще трохи про книжки. Є багато книжок, які не з Росії і не про “Русский мир” – наприклад, той самий “Майн кампф” продається усюди.

– Вона й у Німеччині вже продається.

– Як бути взагалі з такою літературою?

– У нас заборонена пропаганда і нацизму, і комунізму законами ще від квітня минулого року.

– Але ж ці книжки є.

– Не знаю, я, чесно кажучи, не бачив у продажу “Майн кампф”. Те, що вона в Німеччині перевидана, це я читав.

Я переконаний, що вся людиноненависницька література не повинна мати вільного доступу. Вона має бути в доступі для дослідників, істориків, фахівців і так далі.

Плюс ми зараз вже не у війні з гітлерівською Німеччиною, а у війні з путінською Росією.

Тому питання російської книги для нашого виживання набагато важливіше, ніж “Майн кампф”. Але підхід має бути однаковий все одно.

– Ще з приводу радянських мозаїк. Як ви для себе розводите це питання, що ось це радянське, а це мистецтво?

– Я ж не цензор і не можу давати оцінку, що можна знищувати, а що не треба. Є закон і треба діяти на підставі цього закону. Якщо мозаїка має мистецьку цінність, то вона не повинна знищуватися.

Кириленко: “Є закон і треба діяти на підставі цього закону. Якщо мозаїка має мистецьку цінність, то вона не повинна знищуватися”. Фото зі сторінки Міністерства культури у Facebook

– Але ж вона не є культурною пам’яткою.

– Якщо не є культурною пам’яткою, то з юридичної точки зору, це, звичайно, питання. Тому що згідно із законом про декомунізацію, якщо там серпи й зірки, то треба знімати, а з іншої точки зору, естетичної, можливо, її варто було б зберегти. Треба встановити якийсь перехідний період…

– Просто вже багато людей знесли ці мозаїки ще на початку декомунізації.

– Багато – це перебільшення. А щодо Річкового вокзалу, то я особисто давав доручення цього не робити. Створили спеціальну комісію, щоб з’ясували наявність, цінність і внесли пропозиції. Пропозиція була – не руйнувати. Тому я вважаю, що тут треба підходити, враховуючи естетику…

– Кожної мозаїки?

– Так, по кожній мозаїці.

Декомунізація має багато рівнів. Є суперрезонансні питання типу “Дніпропетровськ чи Дніпро” або перейменування вулиць, ключових міст тощо.

Мозаїки – це питання, до якого можна підійти м’якше. Якщо це автори, які були і патріотичні, і відомі, якщо на це можна подивитися під іншим ракурсом, то це по кожному твору треба дивитися.

– Як могла людина бути патріотичною в умовах Радянського Союзу?

– А от так, може. Більшість митців були патріотичними – прямо або приховано. Були відверто дисиденти. А взагалі вони всі були “неблагонадійними”

– Тобто, якщо митець відомий, але був прихильником Радянського Союзу, то можна зносити?

– Я не мав це на увазі. Я мав на увазі справжніх митців, відомих. Якщо основний елемент мозаїки напис “Слава КПСС” – то треба зносити.

– По цій темі буде якийсь рух?

– Це питання до міністра культури. Але я вам свою точку зору чесно висловив.

– Які ініціативи ми від вас почуємо найближчим часом?

– Як завжди, резонансні, які будуть усі обговорювати.

– Ви визначили для себе якісь терміни?

– Для себе – так, але з цими термінами згодні більшість учасників процесу. Я вважаю, що квоти на радіо можуть і мають бути ухвалені ще на цій сесії Верховної Ради, тобто до середини липня, як закон.

Зміни до закону щодо захисту українського книжкового ринку будуть внесені до парламенту від імені уряду також ще на цій сесії. Але голосуватися вони будуть, напевно, вже з вересня.

Це два напрямки, яким я буду приділяти велику увагу.

Вони непрості, особливо що стосується радіо. Але нічого – мені не вперше.

Катерина Сергацкова, УП

Джерело: http://life.pravda.com.ua/society/2016/06/1/213159/

No Comments

Залишити відповідь