У Львові показали магію давніх вишиванок

04/10/2019

Сьогодні, 4 жовтня, в головному читальному залі Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені І. Франка відбулася презентація проєкту «Відродження борщівської сорочки». Про це інформує кореспондент Гал-інфо.

Серед шанувальників української автентики особливою популярністю користуються борщівські народні сорочки. Унікальні вишивальні техніки, які передаються від покоління до покоління відтворили сучасні українські вишивальниці.

Відтак, у головному читальному залі університетської книгозбірні упродовж вересня діяла виставка, присвячена унікальному явищу української вишивки – борщівській сорочці. Виставка стала підсумком Всеукраїнського вишивального проєкту «Відродження борщівської сорочки».

Проєкт, який стартував ще у 2017 році, об’єднав вишивальниць із різних куточків України, які досліджують та реконструюють техніки цього культурного надбання.

Як розповіла в коментарі Гал-інфо,авторка та кураторка всеукраїнського вишивальної проекту «Відродження Борщівської сорочки», а також учасниця проекту та співзасновниця Школи борщівської народної сорочки, яка є в Тернополі, Майя Юркевич, проєкт втілився за короткий проміжок часу.

«24 майстрині зрізних куточків України поставились до цього дуже відповідально і, буквально, за п’ять місяців проєкт був готовим. Проєкт – це 22 відшитих фрагменти сорочок з Борщівського обласного краєзнавчого музею», – сказала Майя Юркевич.

За її словами, зразки мисткині відтворили давніми борщівськими швами та техніками: колодки, верхоплут, підстелений хрестик, ретязь, лічильна гладь та інші.

«Ми відтворили фрагменти автентичних борщівських чоловічих та жіночих сорочок. Розмір кожного полотна – 30х40 см. За основу було взято схеми деталей сорочок із фондів Борщівського обласного краєзнавчого музею, а також із книги Людмили та Олексія Покусінських «Борщівська народна сорочка». Усі зразки вишивали вовняними та бавовняними нитками на домотканому полотні», – розповіла авторка.

Вона наголосила, що раніше вишивали різними нитками: вовняними, бавовняними, сухозлотом.

Також вишивали і шовком. Щоправда це могли собі дозволити лише заможні жінки.

«Наша мета – це не просто відшити давні візерунки, а створити наглядний приклад, аби розказувати та пояснювати людям для кращого розуміння борщівської сорочки. Саме тому ми вирішили візуально показати давні техніки та шви», – сказала Майя Юркевич.

Вона додала, що ця виставка є мобільною і вже двічі встигла побувати у Тернополі та Львові. Також виставку побачили у Києві, Дніпрі, Мелітополі та інших містах України.

До нового року проєкт ще мандруватиме Україною, а далі організатори планують зробити виставку постійно діючою, аби зразки були зібрані в одному місці.

«Сьогодні борщівська сорочка стала своєрідним брендом та символом України у світі. Вона є однією із найдорожчих вишитих сорочок. Її особливість полягає у тому, що вона вишивалася чорними бавовняними нитками, які  не линяють. Вони зберігають своє забарвлення, хоч з часом дещо втрачають колір. Ці нитки виготовляли з шерсті молодих чорних ягнят. Саме вовняна нитка додає рельєфності візерунку. Насправді техніки вишивки досить прості і, якщо є бажання, то навчитися їх виконувати – дуже легко», – сказала авторка.

Однак, вовняна нитка суттєво ускладнює сам процес вишивання. Саме тому процес створення борщівської сорочки дуже трудомісткий та тривалий.

Рельєфність, унікальність та неповторність – це ті речі, які роблять борщівську сорочку такою особливою та цінною.

«Раніше вишивальниця не задумувалася над тим, як поєднати кольори. Вишивали, як правило, із матеріалів, які були доступні. Насправді ми бачимо унікальні речі – поєднання, здавалося, непоєднуваних кольорів, які творять гармонійний візерунок», – сказала Майя Юркевич.

Цікаво, що саме борщівська сорочка овіяна численними міфами та легендами. Багато людей намагаються витлумачити пояснення такої кількості чорного кольору на жіночих борщівських сорочках.

Хтось вбачає у цьому родючість і багатство рідної землі. Інші пов’язують це із переказами про жіночі обітниці носити скорботний чорний колір за загиблим на війні.

«Борщівські жіночі сорочки вишивали чорними нитками. Існує чимало легенд і переказів щодо цього. Одна із них – нібито монголо-татарська навала винищила чоловіче населення в селі і жінки заприсяглися, що сім поколінь носитимуть чорне. Вони одружувались у вишитих чорним сорочках і вбирали їх на свята. Інша легенда каже, що чорне – це символ родючості землі. Для сучасних шанувальників борщівської сорочки – це шана предків і данина нашій культурі», – сказала Майя Юркевич.

Вона також додала, що чоловічі борщівські сорочки вишивали білими нитками та яскравими кольорами квіткові візерунки.

Додамо, що упорядницею схем є майстриня художньої вишивки Вікторія Кривоніс.

Учасниці проекту: Людмила Павлова (м. Тернопіль), Майя Юркевич (м. Тернопіль), Наталя Грицишин (м. Теребовля), Оксана Вербовецька (м. Теребовля), Тетяна Серебреннікова (м. Київ), Тетяна Зез (м. Київ), Леся Демчук (м. Новий Розділ), Леся Ситник (м. Тернопіль), Даніела Іванюш (м. Дрогобич), Олена Даніва (м. Надвірна), Оксана Пилипчук (м. Тернопіль), Галина Перемийбіда (м. Тернопіль), Наталя Пташинська (м. Чернівці), Світлана Мурська (м. Львів), Оля Лелик (м. Львів), Людмила Банзула (м. Львів), Вікторія Кривоніс (м. Тернопіль), Анна Панкова (м. Миколаїв), Оля Наконечна (м. Львів), Вікторія Оліярчук (м. Надвірна), Оля Волиняночка (м. Горохів, Волинська обл.), Христя Сивуляк (м. Яворів Львівської обл.), Ірина Григорів (м. Відень (Австрія), Надія Луцишин (м. Тернопіль).

На завершення презентації усі охочі мали нагоду взяти участь у майстер-класі, присвяченому майже забутій техніці – «колодки», а також поспілкуватись із авторкою вишивального проєкту.

Джерело: galinfo.com.ua

No Comments

Залишити відповідь