У Києві «коронували» 46 письменників: про що твори переможців

29/06/2016

Саме стільки дипломів, премій та спецвідзнак отримали автори рукописів на 16-й церемонії нагородження «Коронації слова». Гран-прі здобув роман зі складною назвою «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» Тетяни Пахомової, вчительки географії з Львівської області.

Вручення відбувалося на сцені Київського театру оперети. Експерти визначили переможців у кількох номінаціях: кіносценарій, п’єса, пісенна лірика і роман – як для дорослих, так і для дітей. Члени журі запевняють, що рівень робіт з року в рік зростає.

– Минулого року в мене був внутрішній декаданс, була впевнена, що ця номінація зникне. Цьогоріч тексти були набагато яскравіші і вищого художнього ґатунку, – зізнається член журі “Пісенної лірики”, поетеса Леся Мудрак. – Ситуація в країні впливає і на поетів. Тому переважно тематика була воєнна, лише поодинокі твору про любов і родину. Працювали разом з композиторами, обирали вірші не стільки за метафорами, зважали, як це можна заспівати.

Переможницею у номінації “Пісенна лірика” стала киянка Оксана Самара з твором “Невидиме”, вона ж отримала спецвідзнаку від Міністерства оборони України за іншу поезію “Повернення”.

– Я пишу з п’яти років, видала вже дві книжки. На “Коронацію слова” подалася вдруге і, напевно, співпав мій настрій і суспільний запит, –поділилася вона. – Всі мої тексти про війну. Я була волонтеркою на Майдані. В 2014-му році, коли Росія напала на Україну, ми всі боялися і чекали, що танки от-от увійдуть в Київ. Тоді я пішла на військовий вишкіл для жінок. Щоб писати про війну, треба трохи розуміти, що там відбувається, мати якусь дотичність. Я пішла найлегшим шляхом, просто навчилася стріляти. Хоч і не була на фронті, відчула, як воно. Зараз пишу дитячу повість про війну, сподіваюся закінчити до наступної “Коронації”. 

Фелікс, конячка Корнелія та пригоди Сашка

Дитячих нагород було багато – в кожній з номінацій визначали кращих для дітей певного віку. Адже зрозуміло, що підліткам і малюкам потрібна різна література чи анімація. Так, за кращий анімаційний сценарій для дітей першу премію здобула Лана Ра.

– Йдеться про конячку Камелію, яка реально жила в Києві. Вона отримувала нагороди та спецвідзнаки на конкурсах і змаганнях, а у старенькому віці стала іпотерапевтом, – поділилася авторка. – Це гарний образ, що символізує дружбу, допомогу дітям. До речі, вже готова  намальована книжка з цією ж конячкою “Камелія, обережно незнайомець”, яку хочемо видати. 

Навіть в кіносценарії для дорослих прокралася анімація. Одне з призових місць посів киянин Микола Терещенко з історією про Фелікса.

– Взагалі-то я банкір, а над сценарієм працював у вільний час. В мене до цього лежить душа, прочитав багато книжок. як потрібно писати, –розповів він. – “Фенікс” – комедійний анімаційний повнометражний мультфільм. Дія відбувається у пташиному світі. Герой –  вогненний птах, що губить своє полум’я через злого персонажа. Повернути його допомагають друзі. 

Найцікавіші твори обирали й самі читачі – дитяче журі. Спецпремією “Вибір дітей” за кращий прозовий твір для дітей середнього шкільного віку відзначили “Три горішки для Сашка” журналістки Вікторії Ярош.

– Коли народилася дитинка, почала багато їй читати. Іноді не було змоги читати і я видумувала якісь історії. Одну записала і послала на “Коронацію слова”, два роки тому. Вона нічого не отримала. Тоді я надіслала твір Юрію Винничуку, щоб він чесно сказав, чи варто продовжувати. І отримала благословення  написати великий твір, –згадує Вікторія. – “Три горішки для Сашка” я створила за два місяці. І моя дитина першою оцінила цей твір. Головний герой, хлопчик Сашко живе в комфортних умовах і замість матеріальних цінностей, які йому пропонують батьки, хоче простого дитинства, мріє про друзів. Завдяки пригодам і казковому другу, його батьки стають більш людянішими, він отримує справжню родину.  

“Золоті письменники” готують нові книжки

На церемонії нагородження поповнився і список “Золотих письменників України”. Лауреатами є автори, чиї романи видані сумарним накладом понад 100 тисяч примірників. А отже це ті, хто вже знайшов свого читача. Почесну відзнаку вручала заступник голови КМДА Ганна Старостенко. Її отримали Тимур Литовченко, Сергій Пономаренко, Любко Дереш, Дара Корній, Володимир Лис, Алла Сєрова, Ганна Чубач та Сергій Ухачевський.

Любко Дереш розповів, що наступного року побачить світ його новий роман “Біжи й кричи”. А таких подій. на його думку, має бути більше, щоб літератори мали змогу познайомитися і поспілкуватися. А Сергій Ухачевський, за книгами якого – “Казка про старого мельника” і “Карпатський капкан” – знімають кінокартини, працює над складною темою.

– Зараз пишу книжку про Майдан. Гадаю, що цією історією я здобуду багато ворогів, бо розкажу свою правду, – поділився письменник. – На Майдані я пройшов все від першого до останнього дня. Неймовірно важко відривати від себе ту частину життя, яку я не зважувався описати два роки. Потрібен був час, щоб зрозуміти, що відбувалося тоді і що відбулося насправді.

Підпілля Другої світової і сучасна Попелюшка

Кульмінацією “Коронації слова”стало оголошення переможців в найочікуванішій номінації – “Романи”. “Вечірка” поспілкувалася з головою журі, викладачем Донбаського державного педагогічного університету Віктором Розживіном. Як справжній бібліофіл, він вирішив поставити рекорд і прочитати 200 книжок за рік. Вже закінчує 134-ту.

– Варто відзначити дуже багато хороших творів і оригінальних ідей. Надійшло близько 300 рукописів, з них експерти відібрали 27, а ми – кращу десятку, – поділився він. – Взагалі в нашій літературі ще існують незаповнені ніші жанрової літератури. Український детектив, а це один з найпопулярніших жанрів,  пишуть лише кілька авторів. 

Традиційно сильний у нас історичний роман сьогодні міняється. В 20 столітті він був побудований на фактах, конкретний, чіткий. Зараз відживає своє, нецікавий для читачів. Тож ми говоримо про повернення класичного історичного роману в стилі Дюма чи Скотта. У книги стало інше призначення – це вже не джерело знань, вона мало вчить. А отже залишається цікавий сюжет, історія або емпатія, коли співпереживаємо героям.

Отже, з великим відривом перше місце серед романів “Коронації” посів “Я, ти і наш мальований і немальований Бог” Тетяни Пахомової, яка викладає географію в радехівській спецшколі. В ньому йдеться про трагічні події Другої світової війни. Українець, який тоді працював поліцейським у єврейському ґетто викрадає звідти і разом з дружиною переховує жінку, її маленького сина і доньку. Бо дівчинка дуже схожа на їх померлу дитину.

– З героїнею роману я в дитинстві пасла корів. По селі сховати трьох людей від інших очей дуже важко. І вона здійснила цей подвиг, – згадує переможниця. – 800 днів родина жила під худобою в підпіллі. А роман я написала за три місяці під час шкільних канікул.

Друге місце віддали Юлії Кубай з Києва за твір “Душа”. Це сучасна історія про Попелюшку, кохання між мером містечка та дивною музиканткою.

– Моя героїня – психічно хвора і вважає себе неповноцінною, начебто в неї немає душі. Вона талановита, пише музику і “відсилає” її своїй душі. І одного разу душа приходить, хоч жінка цього і не розуміє, – поділилася дівчина. – Роман про те, що кожна людина має споріднену душу, одну на двох. Ми неповноцінні, доки не знайдемо споріднену душу, тоді стаємо одним цілим.

Також киянам буде цікавий і роман-ностальжі “Шизгара” Сергія Батурина, що здобув третю премію.  В ньому мова йде про столичних підлітків 1970-80-х років, їх “розбірки” між районами.

“Коронація слова” шукає ділову літературу

Про здобутки і подальші плани конкурсу розповіла його засновниця Тетяна Логуш:

– За 16 років ми відкрили 550 нових письменників. Наші лауреати видали 700 романів із сукупним накладом понад 15 мільйонів примірників. За кіносценаріями, відзначеними на конкурсі, знято понад 20 фільмів, серед яких  «Ґудзик», «Повзе змія», «Іван Сила», «Поводир», «Гніздо горлиці», поставлено 30 театральних п’єс та 2 мюзикли. Найкраща лірична поезія покладена на музику і виконується у рамках підготовки до відкритого музичного конкурсу «Коронація пісні». Ми не збираємося зупинятися на досягнутому, на наступний рік заснували нову номінацію «Ділова література». І вже починаємо прийом рукописів на наступну “Коронацію”.

“Коронація слова” – це фільтр для видавців

Про сучасний стан книговидання розповів президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін:

– Українські видавці дуже суттєво “підгодовуються” рукописами, які проходять “Коронацію слова”. Це фільтр, серйозне експертне середовище, яке ставить знак якості. Багато видавництв – КСД, Фоліо, Нора-друк, Кальварія – підхоплюють нові імена, яких все більше. Звісно, впливають питання економічно ситуації, читання. Але сподіваюсь, що нинішній рік буде переломний. Бо змінилася ситуація на ринку, дуже жорстко скоротилася навіть легальна поставка російської книги на український ринок, скоротилася контрабанда за рахунок східних областей. В 2015 році нам вдалося відновити пільги для видавництв. Але є проблема, яку ми мусимо вирішувати – це піратська продукція вже всередині країни. На жаль, сьогодні ніхто ще цим не займається. 

В 2015 році було видано 36 млн. книжок, для порівняння позаторік –  54 млн. Середні наклади ще зменшилися. Європа не живе в такому вимірі – 250-300 примірників однієї назви. Вони, як правило, не покидають межі області, де були видані. У нас сьогодні державний ринок не можна вважати загальнодержавним. З точку зору національної книги – це Німеччина середньовіччя, де кожна область як окреме князівство з окремим видавництвом і своїм споживачем. Це надзвичайно шкідливо, бо не відбувається ментального обміну, способу бачення життя, мислення. Це найбільша проблема, яку держава має вирішувати. Якби свого часу влада зрозуміла, що об’єднує не територія, а розум, менталітет, то не було б ні Криму, ні Донбасу.

 
Джерело: vechirniykiev.com.ua

No Comments

Залишити відповідь