Про Зелені свята

19/06/2016
Про Зелені свята

Полісся – унікальна етнографічна зона України, в якій зберігся надзвичайно потужний і давній пласт народних звичаїв, уявлень і вірувань українців.

Проте ми сьогодні можемо говорити, що на цій древній землі, де практично не було з найдавніших часів масштабних міграцій автохтонів, поряд із фізичним Чорнобилем стався і не менш катастрофічний духовний Чорнобиль. Адже в результаті розселення місцевого населення поза межі 30-ти кілометрової зони перестали існувати як цілісне явище культури численні унікальні календарні та сімейні свята поліщуків; значною мірою постраждало народне мистецтво і фольклор, що відображають поетичне природовідповідне мислення наших предків, яке варто зберегти.

У багатьох домівках на Поліссі на Зелені святки і нині прийнято прикрашати житло різними запашними рослинами, зеленими гілками, пахучими польовими квітами, розкладати на підлогу так зване «татарське зілля», створювати з квітів різні композиції і плести віночки. Пізніше зелень, зокрема гілочки клена, липи, стали попередньо освячувати у церкві. Підлога в домі замаювалася свіжою травою. Ця традиція пов’язана з вірою в те, що зелень на Трійцю володіє особливою силою, яка захищає оселю від різного зла. За повір’ями, в домі не можна було підмітати до закінчення святок.

Наші далекі предки щиро вірили, що в ці дні не можна купатися у водоймах, оскільки русалки могли затягнути на дно. Ще однією традицією було освячення криниць, а також полів, щоб уберегти їх від повеней і градів. Наші прабабусі і прадідусі в цей день не давали худобі свіжої трави, не просівали через решето борошно в корито або діжку. Було прийнято пекти пшеничні пироги, обгорнуті в капустяне або бурякове листя. У ці дні жінки фарбували яйця в жовтий колір і на спільній трапезі у лісі з піснями й забавами пригощали одна одну. Закінчувалися свята випроваджанням русалок за межі села.

Нижче подаємо фрагменти записів із польового щоденника етнографа Олександра Босого стосовно Зелених свят, зроблені у 90-ті роки ХХ сторіччя у селах Житомирщини.

На Тройцю зелене все приносять у хату. Клен ламають, плюшняк (татарник), пахучий такий, на полу в хаті розкидали. У дворі ставили коло окна три березки. Як ото поставиш, то, кажуть, ніхто нічого не зробить вам. І русалка не заходить у хату. Я таке чула. І в хлів, і в сарай тоже поставити зелень треба, тоді русалка скаже: «О, сюди зайти не можна». Збирали звіробой і інші лікарські трави: волошку (од ляку), материнку, калину.

– Моя двоюрідна сестра розказувала, що прибігла подружка і каже: «Ідем купатися?»; каже до матері: «Я зараз, зараз, мамо, прийду»; тільки-но пішла, а вже біжать: кричать, що утопилась. Це було в суботу, як раз перед Трійцею. Фомки Кушитської чоловік тоже в суботу втопився.
Ставлять берьозки у воротах чи перед вокнами, завтовшки, як рука молодої берьозки. Це треба три берьозки поставить. Хату вкрашають кленом, липою, татарником. Цю траву по закінченні свят кидали на рєчку, або запалювали на дворє.

За подібними уявленнями бачиться віра в існування іншого світу, інших сфер і планів буття, незримих для звичайного ока, але менше з тим – тісно пов’язаних з людиною. Цей світ наповнений таємничим та особливим життям, він дав притулок і тим, кого культура називає «нечистою силою», «нечистим духом».

Русалки

Про русалок багато розказували, а моя мати бачила даже. Тепер то вони вже не ходять. Мати бачила їх, то вони у віночках такії, дівочки невеличкі такі, годов як до десяти-дванадцяти. Такі дівочки бігали у плетених віночках, купались. Мати бачила – в полі по житу бігали. Отак собі пореготали, пореготали, «а я, – каже мати, – заховалася». Людей ніби не трогають, а, може, і трогають кого, хто їх чіпає. От вони, примєром, колись казали, на русальном нижні, як попереш плаття, то його можуть подерти на куски. Таку шкоду робили. Бувало, що і дітей залоскотували. А то таке розказували, що, кажуть, русалки ходили.

Мобілізованому

На войну як ішли, то в нас жінки нитку спеціальну ткали. Це ж, бува, кросна… да переснуєш лишнє пасмо, ідуть нитки зайві, їх зматують назад. Давали цю нитку і казали, що вже не вб’є чоловіка. Уже прийде додому. І вони поприходили. Розказувала одна баба, що вона звила таку нитку, то в ней сім синів з фронту вернулись. А зараз у нас тоже такий обичай – як іде в армію хлопець, їм дають ції нитки. Намотували на палочку і клали раніше в комсомольський білет. Хлопець її назад приносить додому. І я давала своєму сину цю нитку, яка залишається після того, як наткали і переснували лишнє.

Світлана Соколова, «Культура і життя»

Принагідно:

Паралелі між культурами

18 червня в Національному музеї народної архітектури та побуту України відбудеться святкування традиційного латвійського свята для всієї родини – Янів день. Захід організовано за підтримки Посольства Латвії в Україні.

У програмі для відвідувачів музею – концерт за участю танцювального колективу з Латвії Dārta, Лайми Янсоне, віртуозної виконавці музики на народному інструменті кокле, та Олафса Оконовса, проекції якого доповнюють програму Лайми Янсоне, латвійської рок-групи Green Novice та українського фольк-гурту «Правиця».

Також гості музею зможуть взяти участь у майстер-класах від різноманітних ремісників (ковальство, гончарство, виготовлення ляльки-мотанки, бісероплетіння та ін.), продегустувати латвійське пиво, сир та хліб.

Латвійське свято Янів день, день літнього сонцестояння, тісно переплітається своїм змістом та традиціями із українським святом Івана Купала. Тому під час святкування будуть проведені паралелі між двома культурами.

19 червня в цьому ж музеї на території експозиції «Середня Наддніпрянщина» і на Співочому полі відсвяткують Зелені свята: о 10.00 розпочнеться у церкві Святого Архістратига Михаїла святкова служба, потім – хресний хід до церкви Святої Параскеви; о 14.00 – обрядова народна частина свята. Покажуть поліський обряд «водіння куста», обряд встановлення «віхи» та Троїцького хреста.

Виступатимуть фольклорні колективи з Троїцькими піснями, проведуть майстер-клас із народного танцю від етногурту музею «Дам лиха закаблукам».

Плекання традиції

11–12 червня на території музею в Пирогові відбувся яскравий захід «Дні різьбярства і плетіння», який організували працівники науково-дослідного відділу «Народного мистецтва та фольклору» під керівництвом О. Босого. Основні дійства пройшли на музейній експозиції «Середня Наддніпрянщина», на просторому майдані біля сільської управи ХІХ століття з села Мліїв Городищенського району, що на Черкащині.

У колоритній атмосфері народного ярмаркування численні гості музею мали змогу ознайомитись та придбати різноманітні оригінальні вироби традиційного народного мистецтва і ремесел із деревини, лози, соломи, рогози.

Фото: надані Національним музеєм народної архітектури та побуту України та commons.wikimedia.org

Джерело: http://cultua.media/pro-zelen-svjata

No Comments

Залишити відповідь