Підводні камені культурної спадщини

19/06/2019

22 травня 2019 року Кабмін України прийняв постанову № 452 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам’яток», феєричний документ, покликаний, очевидно, ефективно допомагати забудовникам руйнувати залишки культурної спадщини країни.

У новому законопроекті чіткі формулювання замінені більш розмитими, наприклад, коли мова йде про пам’ятники національного значення, змінено формулювання двох критеріїв. Зокрема, в 2001 року формулювання звучало так: «мали значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни». У постанові 2019 року формулювання вже змінено на «мали значний вплив на розвиток культури країни». Конкретику замінили на розпливчасте «культура».

Сучасні фахівці використовують різні визначення цього поняття, тому в юридичному контексті слово “культура” не означає нічого, архітектурні та містобудівні якості споруди в цьому контексті теж стають не важливі. Зміна формулювання дає дуже великий простір для зловживань, насамперед для знесення пам’ятників промислової архітектури, яким в нашій країні і так не щастить.

У постанові 2001 року йшлося про спорудах «безпосередньо пов’язаних з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей». У нинішній – про будівлю «безпосередньо пов’язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток національної культури». Хитрість полягає в цьому «вкладу в розвиток національної культури». Україна протягом сотень років є поліетнічною, про яку саме національну культуру йде мова?

Тобто тепер, коли якомусь забудовникові в Бердичеві стане муляти очі костел, в якому вінчався Оноре де Бальзак, то храм можна буде вивести з Національного реєстру пам’яток, адже Бальзак не має відношення до національної культури України.

Насправді особливо переживати про зміни в законодавстві не варто, адже пам’ятники і раніше масово руйнували, або доводили до руйнування: палили, залишали на зиму без покрівель, щоб навесні знести, багато способів. Просто зараз вандалам мороки менше, все спростилося. Бо, як ми пам’ятаємо, пам’ятка завжди сама винна, що стирчить на шляху забудовника, та ще й вимагає грошей на регулярну реставрацію.

Джерело: nn.od.ua

No Comments

Залишити відповідь