Національний музей Революції Гідності замовив дослідження про ставлення українців до Революції Гідності

17/02/2019

Наприкінці 2018 року Національний музей Революції Гідності замовив проведення соціологічного дослідження серед жителів усіх регіонів України. У його фокусі – ставлення до подій революції та бачення способів увічнення пам’яті про Майдан, зокрема й роль музею.

Дослідження провів Український центр вивчення громадської думки “Соціоінформ”. Воно складалося з опитування 2000 респондентів, а також із роботи з відібраними фокус-групами в різних містах. Це дало змогу не тільки зібрати статистичні дані, а й збагнути причини та мотивацію відповідей.

“Формування політики історичної пам’яті, її запровадження у комеморативних практиках має ґрунтуватися зокрема й на чіткому розумінні суспільних уявлень, настроїв і запитів. Саме тому ми, створюючи меморіально-музейний простір, ініціювали проведення соціологічного дослідження про сприйняття українцями подій і суб’єктів Революції Гідності та шляхи вшанування. Розуміння революційної ситуації у респондентів досить сегментоване. У топі передумов виходу людей на Майдан – узурпація влади (38%), погіршення економіки та корупція (по 28%), а його причин – побиття студентів (55%) та відмова від євроінтеграції (47%). Серед революційних подій опитуваним найбільше запам’яталися розгін демонстрантів і розстріли. Показово: понад 70% опитаних вважає, що події Майдану варто вшановувати, а до десяти найочікуваніших форм увічнення ввійшло створення Меморіалу (48%) та Музею (42%)”, – розповідає Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності.

Кожен другий (49%) вважає події революції боротьбою українців за свої права та європейські цінності. Дві третини опитаних вважають, що Революція Гідності стала можливою завдяки солідарності різних регіонів України (64,1%) та завдяки масовій підтримці киян (66,6%).
Мешканці Заходу та Центру частіше, ніж  інші, трактують події Революції Гідності як боротьбу за права громадян і незалежність України. На Півдні та Сході люди частіше називають Майдан переворотом, підтриманим країнами Заходу чи опозицією. Подібний тренд спостерігаємо й за мовною ознакою. Україномовне населення країни підтримувало Майдан більшою мірою. Російськомовне не було ні за владу, ні за опозицію, проте було проти будь-яких заворушень.
Що вищий рівень освіти респондента, то більшою мірою він схилявся підтримати Майдан.
Що багатший і освіченіший респондент, то частіше він трактує Революцію Гідності як прояв громадської активності, на противагу нав’язаного кимось акту.
Дослідження також засвідчило, що на Майдані людей із вищою освітою було набагато більше, ніж без неї, а працюючих – ніж безробітних.

Серед подій революції, які запам’яталися найбільше: розгін студентського Майдану, розстріли на вулиці Інститутській, перші смерті, втеча Януковича, барикади на вулиці Грушевського та Водохреща, пожежа у Будинку профспілок і на майдані.

Топ-5 позитивних наслідків Революції Гідності: підписання Асоціації з ЄС, підвищення згуртованості та патріотизму, отримання безвізового режиму з ЄС, запровадження біопаспортів, втеча Віктора Януковича та розпад його команди.
Іншими позитивними наслідками Революції Гідності українці вважають визволення України з-під впливу Росії, боротьбу за незалежність, боротьбу за права та свободи, створення армії, створення НАБУ, розвиток волонтерського руху, утвердження демократії, віру в майбутнє, зміну ставлення до України з боку країн Заходу.

Негативними наслідками Революції Гідності опитані вважають війну з РФ, АТО, економічну кризу, втрату територій, убитих на війні, біженство та “відтік мізків за кордон”, зростання соціальної напруги у суспільстві, зубожіння, корупцію, невиконання реформ.

71% опитаних вважають, що події революції варто вшановувати. Серед топ-10 форм відзначення подій Революції Гідності домінує створення меморіалу на алеї Героїв Небесної Сотні та національного музею у Києві. Також значна кількість опитаних вважає, що потрібно встановлювати меморіальні дошки, пам’ятники Героям Небесної Сотні, назвати вулиці їхніми іменами, творити сквери.

64% підтримують ідею створення Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні і вважають, що вхід має бути безкоштовний. Функціями музею бачать збір і збереження експонатів, історичних матеріалів, свідчень учасників подій, збереження та пропагування цінностей Майдану. Менше тих, хто бачить музей платформою для тренінгового центру з прав людини, школи громадянської відповідальності чи дослідницьким центром для студентів і науковців.

Джерело: prostir.museum

No Comments

Залишити відповідь