Музейна революція: Як селфі та Гаррі Поттер рятують українську культуру

13/03/2019

Українські музеї стрімко змінюють репутацію, намагаючись розпрощатися з іміджем нудних та академічних закладів і перетворитися на арт-простори, в яких просто хочеться бути.

У багатьох, навіть столичних, музеях все ще діє радянська схема: відвідувачів тут не чекають. Хіба що школярів, які централізовано закуплять квитки і прийдуть у чітко домовлений час. Спілкування з іншими, “зальотними” гостями часто починається з абсурдного “Що ви шукаєте?” чи “Хто вам потрібен?”. Потім до відвідувача приставляється співробітник музею, який поспішає вимкнути світло у залі, щойно гість його залишив. Комфорту та шансів на повернення не передбачено. Зокрема, саме таке враження справляє Музей видатних діячів української культури на вул. Саксаганського у Києві.

Співробітники настирно наступають гостям на п’яти, намагаються продірявити поглядом спину, ніби раніше вже зловили його на крадіжці.

Якщо раптом у музеї передбачена безкоштовна фотозйомка, співробітник, як от, наприклад, у Державному політехнічному музеї, все одно стежить, щоб відвідувач не фотографував надто багато. Бо надто багато – це підозріло. “Так, фотографувати можна, але не кожну табличку”, – дає волю співробітниця своєму комплексу вахтера. “Пояснюю ж, не кожну табличку”, – повторює, ніби це надає її словами бодай якогось змісту та вагомості. В принципі, на співробітницю можна “забити” і фотографувати далі, усвідомлюючи своє право. Але радше за все гості приходять не воювати з наглядачками, а у комфортних умовах дізнаватися нове про цей світ.

На щастя, наїжачений і нафталіновий світ потроху втрачає позиції. Де-не-де з’являються світлі голови, які розуміють, що відвідувачі – це гроші, а значить, шанс зробити ремонт та відреставрувати експонати своїми силами, а не випрошуючи фінанси з держави. І зрештою, саме для відвідувачів, а не для наляканих геть усім охоронців існує їхній заклад.

Як противагу всіляким обмеженням на фотозйомку, в Україні вже кілька років проводять акцію “День селфі в музеї”. Впродовж одного дня селфі у виставкових залах лише вітаються. Як наслідок, у соцмережах з’являється так багато світлин із музеїв, як ніколи раніше. Таким чином серйозний, і певною мірою нудний простір перетворюють на майданчик для гри.

І ця акція далеко не єдина. Depo.ua згадав, як змінилися українські музеї за останні роки, та яким з них вдалося здолати у собі “совок”.

НОВА АЙДЕНТИКА

Деякі музеї всіма силами намагаються бути сучасними та європейськими, змінюючи власний образ в очах громадськості. Так, Національний художний музей замовив ребрендинг Banda Agency.

“Ми мали сказати і про українськість, про сучасність і динамічність музею і, звичайно, про мистецтво. Та перший крок, що ми зробили тоді — привчили себе, а потім поставили задання і навчити країну називати Національний художній музей України — NAMU — National Art Museum of Ukraine. Тому що коли тобі є що розповісти про свою історію і своє мистецтво, і ти готовий розповідати про нього світу, то і робити це варто мовою світу”, – йдеться на сайті агенції

Чимало картин зажило новим життям, зусиллями рекламістів інтегрувавшись у сучасний стиль. Від згадки про музей перестало зводити щелепи від нудьги.

До речі, зусиллями архітекторів Олексія Бикова, Олександра Бурлака і Павла Величка ще й оновили частину приміщень.

НЕ ЕКСПОНАТАМИ ЄДИНИМИ

Постійна і навіть головні експозиції – лише частина життя сучасного музею. Так, в Одеському музеї західного та східного мистецтва івенти відбуваються ледь не щодня.  У програмі – серія історичних та мистецтвознавчих лекцій. Що більш екзотично – засідання “Правозахисного кіноклубу”. Себто гості просто переглядають фільми на правозахисну тематику та обговорюють їх з експертами та активістами.

Заняття для дітей також відходять від академізму. Наприклад, на одному з занять у тому ж NAMU дітям не просто розповідають про мозаїчне оздоблення Софії Київської, а й навчають їх робити мозаїку власноруч. У самій же Софії під час міжнародної акції “Ніч в музеї” дітям запропонували взяти участь у грі-квесті, а також освоїти мистецтво графіки монотіпію.

МИСТЕЦТВО ТА АКТИВІЗМ

Музеї перетворюються на своєрідні громадські майданчики і активно промотують певні соціальні погляди.  Чи то просто виходять за межі звичної ролі і відведеної території. Наприклад, Національний музей Шевченка разом з “Київським метрополітеном” влаштувавакцію “Квантовий стрибок Шевченка”, на якій Кобзар постав в іпостасях Девіда Боуї, Джека Горобця, Гаррі Поттера і навіть Фріди Кало.  В самому музеї постери виставлялися з минулого літа.

Одеський художній музей до 8 березня  створив колекцію футболок проти стереотипів, пов’язаних з жінками.

“Музей – це саме те місце, де ми бачимо, як змінювалися жіночі образи, обличчя, характери, їхня роль у суспільстві та історії. І саме тут можна відчути, як вони схожі на нас сьогоднішніх. Ми вирішили надати голосу всім цим жінкам, які вже сотні років розповідають свої історії. Але сьогодні вони говорять про те, що думаємо і відчуваємо ми – сучасні жінки”, – пишуть у презентації колекції.

Джерело: depo.ua

No Comments

Залишити відповідь