Міфічному письменнику Миколі Гоголю 210 років

01/04/2019

Сьогодні Україна святкує 210-ту річницю з дня народження свого славетного сина – Миколи Гоголя. (Він народився 1 квітня (20 березня ст. стилю) 1809 року, відійшов у засвіти 4 березня (21 лютого ст. стилю) 1852 р.).

Про це написав видавець Василь Габор.

«Приватна колекція» пошанувала Миколу Гоголя, видавши його «Сорочинський ярмарок» у перекладі Митруся (Дмитра Соловея) 1919 р. – а це столітній ювілей перекладу – та оформленні Володимира Лободи. Якби в нашому виданні не було зазначено ім’я славетного автора та скромного перекладача, який дуже тонко передав Гоголівську стихію рідною мовою, – то ця повість мога б видатися народною перлиною. Спробуйте-но вчитатися в початок «Сорочинського ярмарку» і бодай трошки порозкошувати в українському світі Миколи Гоголя», – написав Василь Габор.

Довідка.

Микола Васильович Гоголь (20.03.1809, Великі Сорочинці – 20.02.1852, Москва) – геніальний український письменник, що писав російською мовою і став класиком російської літератури.

Основні дати життя і творчості Миколи Гоголя

(З книжки «Тарас Бульба», видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА«)

1809 20 березня (1 квітня за старим стилем) у Великих Сорочинцях у маєтку відомого лікаря Михайла Трохимовського народився Микола Васильович Гоголь. Марія Гоголь-Яновська, 18-річна мати Миколи Гоголя, заприсяглася назвати майбутнього сина Миколою на честь чудотворної ікони Миколи Диканського. У травні мати з сином повернулася до Василівки, де майбутній письменник провів перші 9 років життя. Д. П. Трощинський, сановний родич Гоголів-Яновських (колишній міністр юстиції Російської імперії!), на честь народження Миколи Гоголя пообіцяв щорічно сплачувати по 1200 карбованців на його науку. Обіцянку було дотримано. У три роки Микола Гоголь читав і писав. У п’ять років почав складати вірші.

1818–1819 Гоголь навчається в Полтавському повітовому училищі.

1820 – Смерть дев’ятирічного брата Івана. Велике душевне потрясіння, щоденне просиджування біля могили брата, з яким разом училися й росли.

1821 – У травні Микола Гоголь вступає до Ніжинської ґімназії вищих наук князя Безбородька.

1825 – Помирає батько – Василь Панасович Гоголь-Яновський, український письменник, автор водевілів «Собака-вівця» (текст не зберігся) та «Простак або Хитрощі жінки, перехитрені солдатом». Був управителем маєтків та організатором домашнього театру українського поміщика Д. П. Трощинського в Кибинцях поблизу Миргорода, де й помер у березні 1825 року. Похований у Василівці.

1826 – Після літніх канікул (за розповідями ґімназійних товаришів) Гоголь привіз комедію українською мовою, яку грали в домашньому театрі Трощинського. Тоді ж організував театр у Ніжинській ґімназії, ставши водночас його директором, автором і художником-декоратором. Відтоді театр став його захопленням. Завдяки М. Гоголю, Є. Гребінці, Н. Кукольнику, В. Забілі, В. Афанасьєву-Чужбинському, М. Прокоповичу, які в різний час навчалися в Ніжинській ґімназії, тут зароджується рукописна журналістика: «Метеор литературы», «Парнасский навоз», «Северная заря», «Литературное эхо», «Литературный промежуток» та ін. Гоголь брав найактивнішу участь у створенні рукописної журналістики, подаючи до них вірші російською та українською мовами. На жаль, самі видання не збереглися.

1827– пише поему «Ганц Кюхельґартен». Вирішує стати суддею.

1828 – у червні закінчив повний курс ґімназії вищих наук князя Безбородька. 15 грудня з маєтку Трощинського в Кибинцях виїжджає до Петербурга на державну службу.

1829 – у журналі «Сын Отечества» (№12) вперше друкує вірш «Италия» без підпису. Публікує окремим виданням, під псевдонімом В. Алов, писану ще в Ніжині ідилію «Ганц Кюхельґартен». Після негативної рецензії Полєвого в «Московском телеграфе» (1829, №12, червень) скуповує і спалює увесь тираж книжки. Влітку здійснює морську подорож у Данію, кілька місяців живе в Любеку. Мотиви поїздки до кінця не з’ясовано.

1829–1830 служить чиновником у різних відомствах, одержує чин колезького реєстратора. У грудні 1830 року виходить у світ альманах «Северные цветы на 1831 год», де було надруковано главу з історичного роману «Гетьман», підписану криптонімом ОООО (МикОла ГОгОль-ЯнОвський).

1831 – У №1 «Литературной газеты» опубліковано під псевдонімом П. Глечик главу з повісті «Учитель» та статтю «Декілька слів про викладання дітям географії» (під псевдонімом Г. Янов). 16 січня в «Литературной газете» №4 надруковано статтю Гоголя «Жінці», що вперше підписана прізвищем Гоголь. Знайомство з Дельвігом, Жуковським, Плетньовим. Працює учителем у Патріотичному інституті, а також домашнім учителем. У травні завершив роботу над кількома повістями, що склали перший том «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Перший успіх, тріумф. Травень. Знайомство з Пушкіним. На початку вересня вийшла друком перша частина «Вечорів на хуторі біля Диканьки», до якої увійшли: «Передмова», «Сорочинський ярмарок», «Вечір проти Івана Купала», «Майська ніч, або Потопельниця», «Пропала грамота». «Ціле літо я провів у Павловському і Царському Селі… Майже щовечора сходилися ми: Жуковський, Пушкін і я».

1832 – 19 лютого. Гоголя введено в коло літераторів на обіді у відомого книговидавця Смірдіна. На початку березня вийшла друком друга частина «Вечорів на хуторі біля Диканьки», до якої увійшли: «Передмова», «Ніч проти Різдва», «Страшна помста», «Іван Федорович Шпонька та його тітонька», «Зачароване місце». 22 квітня – перший вечір у Гоголя. Відомий цензор Нікітенко записав: «Був на вечорі у Гоголя-Яновського, автора цілком приємних, особливо для українця, «Повістей пасічника Рудого Панька». Це молодий чоловік, років 25-ти, приємної зовнішності. Одначе у фізіономії його є трохи лукавства, яке викликає недовір’я до нього. У нього я застав близько десяти чоловік українців, майже всі вихованці Ніжинської ґімназії». Йдеться про М. Прокоповича, О. Данилевського, Н. Кукольника, Т. Пащенка, А. Мокрицького, Є. Гребінку, В. Любич-Романовича, які складали в Петербурзі найближче оточення Гоголя. Працює над комедією «Володимир 3-го ступеня». Влітку їде у Василівку на Полтавщині.

1833–1834 робить відчайдушні спроби домогтися, щоб його призначили професором загальної історії в Київському університеті. Не вийшло.

1834– Закінчив працю над книгами «Миргород» та «Арабески». Опублікував статтю «Про малоросійські пісні». Призначений ад’юнкт-професором загальної історії Санкт-Петербурзького університету.

1835 – залишає викладацьку роботу. Безоглядно віддається літературі. Вийшла друком збірка «Миргород», до якої увійшли: Частина 1: «Старосвітські поміщики», «Тарас Бульба»; Частина 2: «Вій», «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем». Вийшла збірка «Арабески».

1835 – середина березня. Надсилає для «Московского наблюдателя» повість «Ніс». 4 грудня закінчив комедію «Ревізор», яку почав писати на початку жовтня.

1836 – 19 квітня на петербурзькій сцені поставлено комедію «Ревізор».

1836-1839 – подорож Гоголя по Німеччині та Швейцарії. Гоголь у Парижі і в Римі – «престолі краси».

1840 Початок душевної кризи, спричиненої смертю близького друга – графа Йосифа Вієльгорського. У Відні менш як за два місяці пише план трагедії з історії Запоріжжя, переробляє й доповнює «Тараса Бульбу» (після ущипливих дорікань Бєлінського і К° в «непатріотичності»). Пише «Шинель» та три глави «Мертвих душ». Поїздка в Росію з Італії для влаштування родинних та фінансових проблем. У червні повертається до Італії.

1841– наприкінці року приїжджає в Росію друкувати перший том «Мертвих душ».

1842 – літо. Знову залишає Росію, тепер на 6 років. Кінець року. Готує до друку повне зібрання власних творів у чотирьох томах. 1842–1847 Гоголь за кордоном. Поволі, але неухильно відходить від мистецтва.

1847– січень. Готує до друку «Вибрані місця із листування з друзями». Травень. Пише «Авторську сповідь», у якій пояснює, чому він покидає мистецтво на користь проповіді.

1848 – кінець січня. Відбуває до Святої землі, в Палестину. Наприкінці квітня повертається до Одеси, звідки їде у Василівку, де пробув весну і літо. Епідемія й голод в Україні викликають у Гоголя передчуття кінця світу.

1848–1851 роки духовного просвітлення Гоголя. Інтенсивна праця над завершенням другого тому «Мертвих душ», які він писав протягом одинадцяти років (з 1840-го).

1852 – 10 лютого в передчутті смерті доручає графові Толстому, в якого тоді мешкав, відвезти свої рукописи до митрополита, щоб той порадив, що можна друкувати, а що ні. Граф, не бажаючи утверджувати Гоголя в думці про смерть, відмовляється. Уночі проти 12 лютого Гоголь спалює рукопис другого тому «Мертвих душ». Коли майже все згоріло, він довго сидів у задумі, а тоді почав промовляти по-українському: «Негарно ми зробили, негарно, недобре діло…» На ранок скаржився графові Толстому: «Хотів був спалити деякі речі, давно для цього приготовлені, а спалив усе! Яка сила в лукавого, – ось до чого мене підштовхнув! А я був там багато слушного з’ясував і виклав… із нього всі могли б зрозуміти й те, що у мене неясне в попередніх творах…» 21 лютого. Гоголя не стало.

Джерело: zik.ua

No Comments

Залишити відповідь