Культовий український фільм покажуть на великому екрані

02/02/2021

Спеціальний показ фільму “Польоти уві сні та наяву” за участі режисера Романа Балаяна пройде в Києві на сцені 6 Довженко-Центру 4 лютого о 19:00.

Стрічка вийшла у прокат 1983 року. Знята на кіностудії ім. Олександра Довженка. Розповідає про 3 дні з життя працівника архітектурного бюро Сергія Макарова напередодні його 40-річчя. Головного героя зіграв Олег Янковський.

“Фільм майже одразу став культовим, – каже кінокритик Андрій Алферов. – “Польоти” – це портрет епохи брежнєвського застою. Своєрідний маніфест інтелігенції, риси якої проглядаються в образі Макарова. Розгубленість, безладність, беззмістовна заповзятливість, паралізована здатність обирати та вирішувати.

Персонаж Янковського – самотній чоловік середнього віку, який переживає кризу. Не може знайти собі місця у суспільстві. Замість зовнішнього світу обирає внутрішній. Намагається злетіти. Не буквально, а фігурально.

“Польоти” – не просто винятковий художній твір. А важливий для української культури документ, що зафіксував образ інтелігента в епоху занепаду тоталітарної імперії. Балаян став літописцем життя тодішнього середнього класу, чужого і владній верхівці, і мовчазній слухняній більшості. Утілив на екрані свої відчуття доби. Зробив їх переживаннями мільйонів, для яких кіно стало дзеркалом”.

Після показу відбудеться сесія “питання-відповідь” з автором фільму.

“Польоти уві сні та наяву” відкривають серію тематичних кінопоказів в рамках однойменної виставки, присвяченої стрічці. Складається з 5 картин, знятих у період з кінця 1970-х до кінця 1980-х. Поєднані темою людини, яка не вписується в життя суспільства та його моральні канони.

Програма показів:

– 4 лютого. “Польоти уві сні та на яву” – режисер Роман Балаян, 1982 рік;

– 11 лютого. “Осінній марафон” – режисер Георгій Данелія, 1979 рік;

– 18 лютого. “Автопортрет невідомого” – режисер В’ячеслав Криштофович, 1988 рік;

– 25 лютого. “Бич божий” – режисер Олег Фіалко, 1988 рік;

– 4 березня. “Смиренний цвинтар” – режисер Олександр Ітигілов, 1989 рік.

Джерело: gazeta.ua

No Comments

Залишити відповідь