Кращі українські документальні фільми представлять у Києві

23/03/2019

В столиці стартує XVI Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Глядачі та глядачки побачать 76 фільмів із 38 країн світу, з них – 27 українських стрічок.

Про українські картини, варті уваги, розповідає програмна директорка Docudays UA Вікторія ЛЕЩЕНКО.

«Домашні ігри» Аліси Коваленко (2018) DOCU/ХІТИ 

Історія про неблагополучну родину на київській Троєщині. Після смерті матері 20-річна Аліна виховує молодших брата та сестру. Треба приділяти увагу дітям і десь заробляти гроші, щоб утримувати родину. З іншого боку вона професійно займається футболом, грає в команді. Спорт може дати шлях до нормального життя, про яке вона мріє. Аліна мусить зробити вибір: футбол або сім’я. На Одеському МКФ і мінському «Лістападі» отримав нагороду як кращий документальний фільм.

«Тато-мамин брат» Вадима Ількова (2018) DOCU/ХІТИ

Йдеться про нестандартну родину. Головний герой – художник та співак Толік Білов. В нього є сестра, яка хворіє на шизофренію. Він бере до себе і виховує її маленьку доньку Катю, яка його сприймає як рідного батька. Толік любить Катю, дбає про сестру, паралельно показується його мистецьке життя. Наприклад, він співає в проекті «Людська подоба». Толік є представником ЛГБТ-спільноти, існують забобони, як така людина може виховувати дитину. Для мене цей фільм про те, як талановита людина мусить не тільки робити мистецтво, а й виживати, боротися з повсякденними проблемами.

В національному конкурсі маємо п’ять повнометражних стрічок.

«Божественні» Романа Бордуна 

Наше відкриття. Начебто аматорське кіно, але талановито зроблено, неочікувано свіжо. Режисер зробив серію замальовок в різних містах України. Знімав своїх друзів, дівчину, яка йому подобалася, розмови зі знайомими, випадковими людьми.

«Брати по зброї» Сергія Лисенка

Ми спостерігаємо спад кількості фільмів про війну. Це кіно не дає забути, що там відбувається. Його знімали волонтери, Сергій Лисенко і Мирослав Гай. Йдеться про бійців, які воюють. Вони розказують, як все погано на фронті. Наприклад, що мають допотопний танк 80-х, який був музейним експонатом. Перемонтували і з ним тепер воюють.

«Історія зимового саду» Семена Мозгового

Показує історію павільйону квітникарства ВДНГ. Харизматична героїня Валентина Вороніна намагається все це утримати. Через 45 років роботи її відправляють на пенсію. Вважає, що без неї рослини загинуть. Іноземці, які бачили фільм, були в захваті, для них це екзотика.

«Заповідник Асканія» Андрія Литвиненка

Картина знімалася багато років. Показує чотирьох людей, які живуть і працюють там. Вони дуже різні, але всі мають власні ідеї, як реанімувати це місце. Проводять людям екскурсії, розповідають містичні історії.

«Портрет на тлі гір» Максима Руденка

Як художники з Києва знайшли коробку з фотонегативами мешканки гірського гуцульського села Криворівня Параски Плитка-Горицвіт, йдеться про зв’язок сьогодення і минулого.

Ретроспектива Олександра Коваля

кадр з фільму “Маланчине весілля”

Режисер багато працював на  студії Укркінохроніка, викладав. Серед його учнів – режисер Сергій Буковський. Минулого року Олександр пішов з життя. Всі його фільми зберігаються на плівках в архівах. Ми спеціально їх оцифровуємо. Це картини 70-90-х років. Їх герої – тримбар дід Іван з Івано-Франківщини, жінка, яка пережила Голодомор тощо.

Джерело: vechirniykiev.com.ua

No Comments

Залишити відповідь