“Через квоти на українську музику Кириленко позбувся посади міністра культури”

19/06/2016

“Коли В’ячеслав Кириленко зініціював законопроєкт про квоти для української пісні на радіо, на нього накинулися усі відкриті й приховані українофоби, окрім хіба що мертвих і лежачих,- каже Сергій Оснач, музикант, громадський активіст, один із ініціаторів законопроекту про обов’язкове звучання в ефірі радіостанцій 35% україномовної музики. – Було залучено увесь потужний інформаційний ресурс. У пресі раз-по-раз з’являлися публікації культурних дєятєлєй про те, який Кириленко поганий міністр і який він далекий від культури. Припускаю, саме через квоти він позбувся посади міністра культури. Такий самий вереск свого часу зчиняли й через його ініціятиву щодо обов’язкового українського дублювання. Але нині україномовним фільмом уже нікого не злякати. Навпаки, український дубляж подобається глядачам, а українська озвучувальна індустрія прибуткова. Так само буде й з українською піснею”.

У четвер, 16 червня у Верховній Раді був постановила, що кожна третя пісня на радіо має звучати українською мовою. За це рішення проголосувало 268 народних депутатів.

– Закон був прийнятий з другого разу. Довелося піти на деякі компроміси з представниками радіоіндустрії. Не думаю, що більшість з тих, хто ставив палиці в колеса нашій ініціативі, виконує чийсь наказ по русифікації українців. В більшості радійників просто нема бажання міняти програмну політику, яка велася останніх 20 років. Тепер їм доведеться самим працювати з українськими виконавцями, шукати їх, може навіть докласти зусиль до взаємодії, допомагати з аранжуванням. Бо це вже буде гарантія їх зобов’язання перед законом і країною”, – зазначає ініціатор законопроекту про квоти віце-прем’єр В`ячеслав Кириленко.

Все таки відчувався спротив представників інтересів російськомовних медіа?

– Був, але ми все подолали, – продовжує Кириленко. – В Україні переважна кількість медіа, особливо друкованих, російськомовні. На телебаченні ми вже поступово наводимо лад. Діють історичні закони 2014-го року стосовно мови контенту країни агресора. Справедливість за нами. Адже ми не забороняємо жодної мови, ми забезпечуємо підтримку своєї, українських музикантів, композиторів. Тих, хто має належної якості мистецький продукт, але не можуть донести його до публіки. Бо їм весь час оголошують про так звану не форматність. Українські виконавці не можуть ні на радіо потрапити, ні потім кліп зняти. Це питання політико-економічне, але в першу чергу національної безпеки. Тому, що відсутність гуманітарної безпеки, зневага своєї ідентичності призводить до того, що страждає держава. Це ми бачили в Криму, на частині Донбасу. У нас досі триває війна з “русским миром”, який не так русский, як антиукраїнська ідеологія Путіна. Нехтування національною безпекою вже призвело до багатьох жертв серед наших бійців і мирних жителів. Квоти на радіо – це частина політики вирівнювання і відновлення справедливості щодо всього українського в незалежній Україні. З цим у нас зволікали дуже багато років і жоден попередній парламент ухвалити подібні рішення просто не міг.

На 25 році незалежності України кожна третя пісня в ефірі радіостанцій державною мовою – це перемога чи все таки лише крок до якихось більших зрушень?

– Однозначно – перемога. Хоча б тому, що на момент оприлюднення моєї ініціативи квотувати українську пісню, на радіо її частка в ефірі була в районі 5 відсотків. Ці цифри відомі згідно опитувань, моніторингів, про це я неодноразово офіційно доповідав як урядовець. Поки ми пропалювали цю ідею і боролися за її реалізацію, присутність української пісні зросла вдвічі. Деякі станції, реагуючи на цей процес, почали ставити більше наших виконавців. Але все одно значно менше необхідного. В порівнянні з 5 відсотками, 35 – це ,звичайно, перемога. Українські виконавці можуть дати 50 і більше українськомовної пісні, якісної, конкурентоспроможної, будь-якого формату. Може це і не той результат, але ті 35 відсотків, які прийняті, відкривають шлюзи повноцінного існування музичної індустрії. Не буде тепер “білих” і “чорних”. Перші – ті, кого пропагує Кремль, і другі – місцеві музиканти, що вимушені були побиратися під дверима програмних директорів радіостанцій. В ефірах постійно лунали максимум три українські групи. Іншим казали: ми вас не знаємо. Тепер цього не буде однозначно. Тепер умови надання ліцензії мовникам стимулюватимуть диханя на повні груди українським музикантам. Ставиш у себе не 35, 40 відстоків українського – маєш пріоритетне право на чистоти від Нацради з питань телерадіомовлення. Врешті решт, по факту, у нас буде ефір більше, ніж на третину, заповнений україномовними піснями.

Яких українських виконавців Вам найбільше не вистачало в радіоефірі?

– Дуже рідко крутили всіх. Того ж Фоми з “Мандрів” не було чути навіть хітів. Знайдіть в ефірах “Гайдамаки”, про “Тінь сонця” і не кажу. А їх пісню “Їхали козаки” українці в народному голосуванні обрали гімном національної збірної з футболу на Євро 2016.

Джерело: http://gazeta.ua/articles/culture/_cerez-kvoti-na-ukrayinsku-muziku-kirilenko-pozbuvsya-posadi-ministra-kulturi/705501

No Comments

Залишити відповідь