З 2013 року кількість прихильників Незалежності України зросла на 15%

Три чверті українців підтримують Незалежність України. Про це свідчать результати опитування, проведеного в серпні соціологічною групою “Рейтинг“. Так, 76% опитаних громадян заявили, що підтримали б проголошення Незалежності України. За останні три роки загальна кількість тих, хто підтримує незалежність України не змінилася. А ось в порівнянні з 2013 роком збільшилась на 15%. Найбільше тих, хто підтримує проголошення Незалежності України, на Заході  – 93%. У Центрі таких опитаних 76%, на Півдні – 66%, на Сході – 64%. Чим молодші респонденти та чим вищий рівень їхньої освіти, тим рівень підтримки проголошення Незалежності України серед них вищий. Всього було опитано 2 тисячі респондентів, віком від 18 років. Похибка вибірки 2,2%. Джерело: uainfo.org

Степан Бандера передбачив путінську агресію
Аналітика / 07/02/2017

Про Бандеру зараз багато говорять, але, на жаль, мало читають. Зрозуміло ж – часу обмаль, а інформації навколо нас все більше і більше. А між тим в статтях Степана Бандери ми можемо знайти доволі вірні прогнози подій останніх двох десятиріч: розпад СРСР, «перебудова», відродження російського імперіалізму та тіні можливої війни, пишуть texty.org.ua Бандера про путінську агресію Причина агресивної політики Росії щодо України полягає не в якомусь специфічному ворожому керівникові (чи то Путін, чи то Петро І), а в самій сутності цієї держави, адже «Росія є тільки одна — імперіялістична, і так буде доти, доки російський імперіялізм не буде дощенту розторощений, а російський народ не вилікується з нього через пізнання, що його імперіялізм приносить йому самому найбільше лиха — жертв, терпінь і падіння» (Третя світова війна і визвольна боротьба) Поки що, здається до вилікування російського народу так само далеко, як і до вилікування вітчизняних ідеалістів, які вперто твердять про «братній народ». Що ж, Каїн та Авель теж були братами… Бандера прозорливо передбачає вразливе становище України після здобуття формальної незалежності. Бо, з одного боку, на Україну тиснутиме «послідовне, щораз сильніше, тотальне пов’язування народного господарства України з московським, поставлення такого принципу в основу цілої совєтської господарської системи. Вона керується не економічними, а більш…

З Криму на «чорний» ринок
Аналітика / 06/08/2016

Пропонуємо інтерв’ю з Миколою Ми­хайловичем Яковиною, президентом Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам`яток і визначних місць (ІСОМОБ), головою Укра­їнського національного комітету Міжнародного Блакитного Щита (ІСВБ), в якому поговоримо про стан культурних пам’яток на території пів­острова, про бібліотечні та архівні фонди, які залиши­лись у Криму, та перспек­тиви щодо їхнього повер­нення в Україну. Пане Миколо, як відомо, му­зеї Росїї поповнюються арте­фактами з кримських музеїв. Чи зможе Україна, коли наста­не час, довести, що вони нале­жать нашій державі? Чи ми втратимо ці культурні цінності назавжди? Я поділяю вашу тривогу, оскіль­ки ми переймаємося долею цих культурних цінностей, деякі з яких ми очевидно втратили назавжди, втрачаємо вже зараз. Адже Крим – це надзвичайно багата земля, це ко­лиска кількох різних культур, це домівка кількох цивілізацій упро­довж століть і тисячоліть… Ми зараз з тривогою спостерігає­мо переміщення багатьох куль­турних цінностей за межі Криму. Чи є у нас можливості, важе­лі колись довести, що це нале­жить Україні… Що стосується предметів музей­ного фонду або елементів частин пам’яток так званої нерухомої культурної спадщини, то вони на­лежним чином задокументовані. Очевидно, що буде багато праці на роки, але доводити будемо аж до останнього музейного експоната. Ми не повинні допустити втрати. Що ж стосується незаконних, не тільки відповідно до українського законодавства, а й відповідно до…

Про особливості розвитку українського кінематографа
Аналітика / 29/07/2016

Олександр Ткаченко Лояльне законодавство, ко-продакшн і круті історії врятують українське кіно. Такого висновку дійшли під час Public Talk Олександр Ткаченко, генеральний директор «1+1 медіа» та Сергій Созановський, співзасновник Film.ua Group. Зустріч відбулася у мітинґ-румі Fedoriv у рамках професійної частини фестивалю «Де кіно». Відповідаючи на запитання зали, очільники двох найпотужніших виробників відеоконтенту країни, озвучили п’ять особливостей розвитку сучасного українського кінематографа. «У кого є контент, що відповідає вимогам цільової аудиторії, той і є «королем гори». Не важливо де: в серіалах, повнометражних фільмах, головне — це історія», — зазначив п. Ткаченко. «Світ змінився. Сьогодні фільми стають популярними не в кінотеатрах, а на YouTube. Вже практично не залишилося мастодонтів, які не спробували себе в цьому. Все рухається в digital», — переконаний Сергій Созановський. Закон «Про державну підтримку кінематографії в Україні», прийняття якого перенесли на осінь ц. р., вкрай важливий для розвитку українського кіно. Олександр Ткаченко розповів, що ухвалення цього закону дозволить залучити закордонні інвестиції та запросити в Україну європейські компанії для ко-продакшину. Це дозволить українським продюсерам мінімізувати фінансові ризики, а українським професіоналам кіно — отримати робочі місця та безцінний досвід роботи з європейськими колегами». «Закон про державну підтримку кінематографа, допоможе маленькій дитині — українському кіно — піти і заговорити», — зауважив п. Созановський. В…

Книговидання-2015: статистичні дежавю українського друку
Аналітика / 01/07/2016

Вперше, починаючи з 2008 року, випуск книг і брошур в Україні сягнув позначки нижче 20 тис. назв: у 2015 році світ побачили 19 тис. 958 друкованих одиниць загальним накладом 36 млн 409 тис. 800 примірників (далі – пр.). Порівняно з 2014 роком назв стало майже на 2 тис. одиниць менше, тираж зменшився близько на 14 млн пр. (тоді вийшло 22 тис. 44 друкованих одиниць тиражем 55 млн 312 тис. пр.) Для порівняння, у 2007 році кількість назв була 17 тис. 987 одиниць, але наклад становив 56 млн 111 тис. 700 пр. Більш втішними є дані за перше півріччя 2016 року – станом на 21 червня з’явилося на 615 назв більше, порівняно з аналогічним періодом 2015 року, тиражі зросли на 4 млн 855 тис. 500 пр. Звіт про книговидання у 2014 читайте тут Мови видання Щодо друку видань українською мовою, то кількість назв тогоріч збереглася приблизно на рівні 2014 року – 14 117 одиниць (у 2014-му було 14 145 одиниць). При цьому відчутно впали наклади – з 30 млн 404 тис. 700 до 23 млн 740 тис. пр. Водночас кількість видань російською мовою знову зменшилася: до 4002 назв тиражем 11 млн 064 тис. 100 пр. (у 2014-му було 5 629 одиниць накладом 22 млн 049…

Майже 75% українців назвали себе патріотами – опитування

Водночас не вважає себе патріотом кожен шостий українець. Троє з чотирьох громадян (74%) вважають себе патріотами України. Про такі результати соціологічного опитування повідомили у Центрі Размкова під час дискусії «Ідентичність громадян України в нових умовах: стан, тенденції, регіональні особливості». Зокрема, соціологи встановили, що частка громадян України, які вважають себе патріотами (74%), та тих, які не вважають себе такими (17%), майже не змінилася за понад 10 років (результати порівняли з показниками аналогічного опитування 2005 року – Ред.). «У всіх регіонах України частки тих, хто вважають себе патріотами, становлять більшість (від 85% на Заході до 56% на Донбасі). На Заході себе однозначно вважають патріотами України 52% респондентів, у Центрі – 43%, на Півдні – 37%, на Сході – 31%, на Донбасі – 17%. Схід і Донбас вирізняються від інших регіонів значною часткою тих, хто не вважає себе патріотом України (відповідно, 24% та 31%)», – повідомили у презентації результатів опитування. Указане дослідження провела соціологічна служба Центру Разумкова 11-23 грудня 2015 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 10,071 тисяч респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки – 1%. Респонденти мали можливість обрати відповіді «однозначно так/ні» і «скоріше так/ні». Джерело: http://tyzhden.ua/News/166893

«Буква» на крови
Аналітика / 07/06/2016

Под фонарем светлее? Не так давно отечественное информационное пространство всколыхнула новость об обращении Народного депутата Украины от фракции «Народный Фронт» Остапа Семерака в Кабинет Министров Украины с предложением тотально запретить ввоз в страну любой книжной продукции, отпечатанной в России. Практически сразу вокруг озвученной темы развернулась дискуссия – пусть и достаточно вялотекущая (пока), но, тем не менее, по всем правилам – с привлечением экспертов и авторитетов в данном вопросе. И прозвучали уже первые аргументы и контраргументы – как «про», так и «контра», а заодно уж – и обвинения. Кого – в непонимании самой сути вопроса, кого в банальной заангажированности, а то и вовсе в отстаивании самых обычных «шкурных интересов». С одной стороны, такая дискуссия – это, конечно, здорово. Говорит о неравнодушии нашего общества, об его активной гражданской позиции. Но с другой… Вот так и подмывает на фоне всего этого задать вопрос: «А о том ли мы вообще спорим? О том ли ведем речь, о чем уместно и необходимо говорить как раз в данном случае!?» Попытаюсь прояснить свою точку зрения. Не буду вдаваться в глобальные аспекты проблемы. Вроде вопроса о степени вреда любой печатной продукции из России (хотя, безусловно, поддерживаю мнения гражданского активиста из организации «Соціальний рух» Дениса Пилаша, касательно того, что с такими «абсолютными» запретами мы рискуем остаться без массы действительно полезной переводной литературы с Запада, которую в Украине просто…

Ярослав Маринович. Как украсть бизнес в разгар войны
Аналітика / 07/06/2016

«Кому война, а кому – мать родная». Пока тысячи украинцев ежедневно рискуют жизнями, защищая Родину, кто-то использует это непростое для нашей страны время для зарабатывания миллионов преступным путем, при этом попутно «кидая», как своих же коллег, так и государство. По мотивам этой истории о том, как «бизнесмены» используют дыры в законодательстве, коррумпированных милиционеров и судей для того, чтобы сколотить состояние, можно было бы написать криминальный триллер, вот только книгу об этом вряд ли когда-то напечатают. Но именно о книгах дальше и пойдет речь. В конце сентября замглавы Государственной фискальной службы Сергей Билан сообщил о том, что налоговики проводят обыски в одной из крупнейших книжных сетей страны – «Букве». Сотрудники ГФС уже изъяли около 300 тыс. грн неучтенной «налички», и еще целый ряд документов, о которых в сводке написаны лишь несколько сухих строк: «изъяты печати 24 подконтрольных юрлиц, в т.ч. оффшорных, физлиц-предпринимателей, черновые записи теневой бухгалтерии, контрафактная книжная продукция». Для человека, не связанного с книжным бизнесом, эта информация  может прозвучать, как обычный факт мелкого мошенничества, хотя на самом деле речь идет об афере беспрецедентных для рынка масштабов. Но обо всем по порядку. Афера по-украински Книжный рынок Украины был и остается достаточно закрытым от общественности бизнесом, участие в котором принимает ограниченное количество лиц….

Заборона книг із Росії: за та проти
Аналітика / 24/05/2016

Народний депутат, член фракції «Народного фронту» Остап Семерак запропонував Мінекономіки розглянути можливість заборони ввезення на територію України книг, надрукованих в Росії. Про це він написав на своїй сторінці у Facebook: «Я готовий звернутися з такою пропозицією до фракції «Народного Фронту», коаліції, уряду та особисто прем’єр-міністра». Свою пропозицію Семерак обґрунтував постановою уряду від 30 грудня минулого року, яка визначила перелік російських товарів, які потрапили під санкції. «На мій погляд, головна зброя Росії, котру вона використовує проти України протягом століть, – не їжа і миючі засоби. Це – мова і церква. Доти, поки в Україні читатимуть детективи про феесбешників та битимуть поклони «во славу Кіріла», будуть розбрат і зневіра між нами, українцями. Не варто перераховувати скільки разів московити забороняли нам, українцям, писати, читати і навіть думати рідною мовою. Перелік цих історичних дат відомий кожному школяру. Втім, саме зараз ми маємо реально добру нагоду нарешті зупинити експансію споживацької російськомовної культури. Ми ж не купуємо російські товари в супермаркетах. Давайте припинимо забивати мізки українців російською літературою. Так само вчинимо і з серіалами, які також є продуктом виробництва, і можуть бути заборонені до ввозу на митну територію України», – наголосив депутат. Крім того для прийняття остаточно рішення Семерак запропонував висловити свої позиції письменників та книговидавців. Найактивніше висловився директор харківського видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький. Він вважає, що така заборона вимагає прогнозу наслідків. «Безумовно підтримую таку міру, готовий…

Як подолати «латентну пропаганду»
Аналітика / 23/05/2016

Цього тижня законопроект №4303 щодо обмеження медіа-контенту країни-агресора поставлено на порядок денний поточної сесії українського парламенту. Ініціатором законопроекту є антиокупаційне об’єднання «Наступ», автором виступив народний депутат Микола Княжицький. Цікаво, що ще до розгляду проекту закону «Про внесення змін до деяких законів України стосовно обмеження використання медійної продукції держави-агресора» він набув чималого розголосу в медіа та блогосфері, адже передбачає заборону гастролей тим артистам, пов’язаним з агресором, котрі не надали письмову заяву про засудження політики Кремля та війну проти України. Передбачається, що члени творчих колективів, персонал театрів, окремі артисти, які є резидентами РФ, не зможуть брати участь у виставах на території України без цієї письмової заяви. Після цього трупа отримує свідоцтво про проведення гастрольного заходу. Також проект передбачає зміну «правил гри» для російських телеканалів, які продовжують мовлення в Україні. «Латентна пропаганда ворожих для України ідей надалі продовжує лунати в теле- та радіоефірах, на концертних площадках та театральних сценах з вуст осіб-резидентів держави-агресора, чим  створює загрозу інформаційній безпеці, — йдеться у пояснювальній записці до проекту закону. — Очевидно, що особи, які активно підтримують окупацію території України та політику Російської Федерації щодо України, не повинні отримувати доходи в Україні, податки з яких ідуть на фінансування збройної агресії проти України. Байдужість держави до такого факту…