Мінкульт виступив за порятунок старовинних церков України
Новини / 29/07/2019

17 липня 2019 року Комісія з питань культурної спадщини та культурних цінностей провела своє чергове засідання за участі членів Комісії з питань свободи совісті, та заступника керівника управління з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури Нечипоренко Юлії. Основним питанням порядку денного було пошук шляхів врятування  старовинних дерев’яних та мурованих церков України ХІ-ХІХ ст.,  що перебувають у стані руйнації. Було вирішено провести повний аналіз технічного стану церков з фотофіксацією, а також, отримати інформацію про перебування їх в реєстрі культурної спадщини України та щодо балансоутримувачів. На прикладі реставрації Кири́лівської це́ркви XII—XIX ст. та Церкви Спаса на Берестові XI—XII ст. розглядалася перспектива залучення меценатських коштів для відновлення церков. Також членом ГР Ольгою Рутковською піднімалося питання плачевного стану та системних загроз для збереження історичного середовища Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», відсутності понад 20 років системного моніторингу за об’єктами та комплексами культурної спадщини на його території, комунікації, взаємодії з користувачами території заповідника, слабкої популяризації та інформування про цінності  культурної спадщини заповідника. Під час обговорення складної ситуації в якій опинилась унікальна територія, учасниками засідання опрацьовані пропозиції з можливих шляхів відродження повноцінної діяльності Заповідника для збереження та реабілітації культурної спадщини стародавнього Києва. Члени ГР Марина Соловйова та Ірина Нікіфорова (ГО «Андріївсько-Пейзажна ініціатива») розповіли про участь у роботі шостого Міжнародного Форуму неурядових організацій з питань збереження культурної спадщини та  43-ї сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що…

Як поєднати музей літератури України і національний зміст держави?
Новини / 29/07/2019

Чому екскурсійні тексти багатьох українських музеїв є безликими щодо національного змісту? Вкотре ми задумались над цією проблемою після відвідання Національного музею літератури України. Де впродовж двох годинних екскурсій почули купу якнайрізноманітнішої інформації з, на жаль, мінімальною національною складовою. Саме тією, що сприяє перетворенню населення постколоніальної території на свідомих громадян суверенної країни. (Ліна Костенко називала подібний порядок речей «дефектом головного дзеркала держави»). Особливо таку убогість щодо національного змісту ми зауважили у темі давньої української літератури. А позаяк саме з неї починається історія нашої писемності, то дозволимо собі запропонувати версію інакшого інформаційного супроводу до найбільш знакових творів давнього періоду. Для порівняння подаємо дослівні тематичні уривки з тексту офіційної екскурсії. «Повість врем’яних літ» На фото: 14-й лист Радзивіллівського літопису (список XV століття), що змальовує похід Віщого Олега на Царгород Музейний текст. «Адже в основі «Повісті врем’яних літ» лежить що? Київський звід літописний. Київський літописний в основі. Але справа в тому, що літописи писалися на основі зразків, які надходили з Візантії. Якщо ми говоримо про них, ось якраз ця «Повість врем’яних літ». Так ось чим відрізняється ця «Повість врем’яних літ» від тих літописів, і тим більше ті, що надходити з Візантії, хронографи, це є якраз тим, що хронографи, літописи – це сухий перелік подій…