Держкомтелерадіо заборонило ввезення в Україну трьох книг російського психотерапевта Синельникова
Новини / 13/03/2018

Державний комітет України з питань телебачення і радіомовлення (Держкомтелерадіо) заборонив ввезення в країну трьох книг російського психотерапевта Валерія Синельникова. Зокрема, перелік видавничої продукції держави-агресора, на ввезення якої надано відмову у видачі дозволів на підставі негативних висновків експертної ради Держкомтелерадіо через невідповідність видань критеріям оцінки видавничої продукції, доповнений трьома книгами В.Синельникова: “Підручник господаря життя. 160 уроків” , “Створення нової реальності. Звідки приходить майбутнє” і “Щеплення від стресу. Як стати господарем свого життя” (всі книги видані ТОВ “Центрполиграф”, Москва). Наразі в переліку – 46 заборонених видань. Як повідомлялося, 13 лютого 2018 року Держкомтелерадіо внесло 135 російських книг, а також два видання з окремих районів Донецької та Луганської областей до переліку книжкових видань, зміст яких спрямований на ліквідацію незалежності України, пропаганду насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини, а 3 березня розширило цей перелік до 156 книг. Джерело: ua.interfax.com.ua

Кобзарі мали свою мову
Новини / 13/03/2018

— Кобзарі — збірна назва народних співців, що насправді не відповідає дійсності, — розповідає Вікторія Антоненко, 27 років, із Національного музею Тараса Шевченка. Тут відкрилася виставка “(Р) Еволюція міфу: транс­формація кобзарства у XIX–XXI століттях”. — 200 років тому на кобзі грали нечасто. Найбільше було лірників, потім — бандуристів. Така плутанина вийшла, бо етнографи не розібралися в термінології й називали співців, як хотіли. Окрім лірників, бандуристів і кобзарів були ще й стихівничі. Читали духовні вірші без інструментального супроводу. Їх запрошували відспівувати покійників, промовляти молитви над хворими. Вони ходили по хатах, співали біля церков, — Вікторія Антоненко показує малюнок Шевченка “Старець на цвинтарі”. — Серед дослідників немає єдиного трактування, хто на цих роботах. Пишуть, що жебрак. Дехто вважає, що тут приховані мотиви автобіографії Кобзаря. Вони написані після заслання Шевченка, де він із популярного поета і художника став жебраком — як духовно, так і буквально. Вікторія Антоненко підходить до картини невідомого художника “Бандурист”, написаної 1840 року. — Насправді, зображений кобзар. Картина підтверджує міф, що народні співці завжди ходили у супроводі поводиря-хлопчика. Хоча були й дівчата. Зазвичай доньки кобзарів або їхні дружини. Співці не завжди були безхатченками. Дехто мав сім’ю. Окрім історичних дум, молитов, грали й жартівливі мелодії. Кобзарство було чоловічим закритим братством. Мали власну мову, ієрархію й…