Як адміністрація президента рік української мови “забанила”
Новини / 13/02/2018

Ідея року української мови давно гуляла серед українців: «Якщо може бути рік англійської мови в Україні, якщо може бути рік Японії в Україні тощо, то чому рік української мови ніяк не оголосять?» Навесні 2017 року директор інституту мови Національної академії наук Павло Юхимович Гриценко запитав, як мені (Ларисі Ніцой) така назва: «2018 рік як Рік утвердження української мови в Україні – початку трансформації мовного і ментального обличчя Держави». Я аж подих затамувала. Професор Національної академії наук майстерно вклав в одне речення цілий всесвіт, всю українську епоху від її історичного минулого з переломним теперішнім до успішного майбутнього. І ментальність, і трансформація, і початок, і утвердження – і все це українська держава. Назва була неймовірна. Всеохоплююча, глибока і красива. З цього моменту почалася довга політична «санта-барбара». Був написаний лист-клопотання з необхідним обґрунтуванням від інституту мови Національної академії наук за підписом директора, Павла Гриценка, і поданий в Адміністрацію президента Порошенка. Адміністрація спустила листа на Уряд Гройсмана. Уряд направив відповідні листи в різні міністерства, щоб ті надали свої висновки. Усі міністерства відповіли, що такий рік потрібний, окрім одного – міністерства культури. В листі зазначалося: рік української мови не на часі. Павло Юхимович Гриценко з листом Мінкульту не змирився і пішов на переговори. Вийшов з…

Війна стала для літератури і шансом, і ризиком – Олег Коцарев
Новини / 13/02/2018

“Для нашої культури війна — це нове явище. Звісно, в нас воєн вистачало завжди. Але за останні сто років так говорити, так писати і так танцювати про визвольні змагання 1917-1921 років було неможливо. Зараз українська держава не є настільки авторитарною, щоб створювати якісь цензурні перешкоди і якось обмежувати культуру. З другого боку, є запит на цю культуру, бо одним хочеться виговоритися, другий — почути, відчути і бути причетними, ще іншим хочеться це критикувати і заперечувати” – розповів письменник Олег Коцарев і інтерв’ю gazeta.ua. Перші твори про війну мали репортажний характер, були близькі до публіцистики. Військові починали писати прозу і вірші. З іншого боку поети бралися за зброю і описували побачене. Ці тексти максимально навпростець показують, як солдат сприймає події цієї війни. Як приклад, “Вірші одного кіборга” Миколи Вороніна. Микола Воронін і до війни був відомим — організовував еко-поселення. А пішов на війну, брав участь у боях за Донецький аеропорт. В якомусь сенсі це наївна творчість — специфічна прямота і безпосередність вражень. Це дає цікавий колоритний ефект: ми тут бачимо і побут, і найпростіші реакції на новини й події на фронті. Все це просто і безпосередньо передано. Це дає інше бачення війни. Це не та війна, яку ми бачимо в новинах….

В Україні внесли до “чорного списку” 137 книг з російською пропагандою
Новини / 13/02/2018

Український регулятор вніс 137 книг до переліку книг з антиукраїнськими закликами, розпалюванням міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, закликами до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини. Список опублікував 13 лютого Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо). Зокрема, в опублікованому переліку вказані 135 російських книг, ще два видання з окупованих районів Донецької та Луганської областей. Серед авторів, чиї книги потрапили до цього списку список: Захар Прілепін, Дмитро Goblin Пучков, Олександр Дугін, Сергій Доренко, Едуард Лімонов, Олександр Волконський, Павло Губарєв, Сергій Глазьєв, Анатолій Вассерман, Наталя Поклонська, а також десятки інших. Зокрема, назви книг містять традиційні кліше російської пропаганди про “бандерівців”, автори наполегливо заперечують незалежність України, існування Годомора 1932-33 років та ін.. Джерело: nv.ua